Поки багато хто з нас впевнений, що небезпека коронавірусу перебільшена, і ми маємо справу просто з черговим вірусом, не більш небезпечним за грип, медики продовжують рятувати життя тих, в кого діагностували COVID, хто відчув, що таке важкий перебіг хвороби. До того ж, рятують з ризиком для власного здоров’я, адже, за статистикою, кожен п’ятий виявлений випадок коронавірусу в Україні — це медпрацівник. Тому лікарі, на відміну від багатьох людей, не мріють про скасування карантину і не вважають обмежувальні заходи надмірними. “Тільки коли людина бачить, як помирають пацієнти, в тому числі молоді, вона може повірити в загрозу”, — каже головна лікарка Хмельницької інфекційної лікарні Оксана Піддубна. Про життя медзакладу в умовах коронавірусу та що змінилось за рік — наша розмова.
— Минув рік з тих пір, як до інфекційної лікарні почали поступати перші хворі на ковід. Тоді то був, мабуть, виклик. Яка ситуація зараз?
—То був виклик не лише для нас, а для всього світу. Коли в березні 2019-го до нас почали поступати хворі, ми вже мали світовий досвід і хоча б приблизно розуміли, що це за захворювання. Тому морально ми були готові до того, що будемо приймати багато хворих, і що це будуть хворі важкі. Але залишалося питання забезпечення, і воно найбільше хвилювало. Втім, нам вдалося з самого початку закупити усі необхідні засоби індивідуального захисту для персоналу, ліки, облаштувати додаткові місця. Тому коли почали надходити хворі на COVID-19, ми були забезпечені всім, що на той період можна було забезпечити. І тут потрібно сказати велике спасибі і міській владі, і обласній, і спонсорам, усім, хто допомагав нам у цьому. Зараз ми надзвичайно мобілізовані, оскільки після невеликого затишшя, знову спостерігається сплеск захворювання. На відміну від так званої першої і другої хвиль, хворі дуже важкі, і це не лише люди похилого віку. Але ситуація керована, вона не вийшла з-під нашого контролю.
— На скільки відсотків зараз заповнені ліжка для хворих на COVID-19?
— Раніше лікарня була розрахована на 150 ліжок. З початком пандемії ми збільшили кількість ліжок до 180-ти. Зараз у стаціонарі знаходиться 190 хворих. Реанімація була розрахована на 6 ліжок, де в кожній палаті знаходився лише один пацієнт. Зараз по два, тобто маємо 13 ліжкомісць, але сьогодні вже цього замало. Ми виписуємо по 18 хворих на добу, а надходження останні 2-3 доби — до 10 хворих. Але, окрім нашого закладу, хворих на ковід приймає і міська лікарня, і перинатальний центр.
— Як ви вважаєте, чому в Україні настільки високий рівень зараження медиків? Майже кожен п’ятий інфікований — працівник медзакладу.
— Я не сказала би, що у нас набагато більше інфікованих медиків, ніж у світі. Інфікуються медики в першу чергу тому, що працюють у вогнищі інфекції. Нас оточує інфекція, її багато, і вона невидима. Це все одно, що радіація. Тому хто може захворіти найшвидше, як не медичний персонал? Але в нашій лікарні ситуація краща. З 285 чоловік персоналу лише 50 перехворіли коронавірусною інфекцією. Хоча полікували з цим діагнозом понад дві сотні медиків з усіх медичних закладів міста та області. Приділяємо надзвичайно велику увагу засобам захисту, бо багато залежить від вміння користуватися захисним одягом. Наші медики роблять це дуже ретельно. За рік ми вже навчилися одягатися та роздягатися. А взагалі дуже важко сприймати небезпеку. Тільки коли людина бачить, як помирають пацієнти, в тому числі молоді, вона може повірити в загрозу.
— Від чого все ж таки залежить, чи пацієнт виживе, крім надання кваліфікованої медичної допомоги? Від загального стану організму? Від своєчасності звернення?
— Дуже багато факторів. По-перше, це кількість вірусу, яка потрапила в організм. Якщо багато, дуже швидко наростає вся симптоматика, розвивається дихальна недостатність. Багато хто поступає в лікарню пізно, коли рівень кисню вже 50 при нормі 99-100. 50 — це коли людина вже майже не дихає. Але найстрашніше, що ця хвороба непередбачувана. Бувають важкі хворі із супутніми захворюваннями, і ми їх рятуємо, а буває, на жаль, інакше. На жаль, нам не вдалося врятувати лікаря, чоловіка нашої колеги, якому було всього 50 років і він не мав хронічних супутніх хвороб. Натомість ми вилікували пацієнтів, яким було вже навіть за 80 років.
— А чи підтверджує практика, що пацієнтам, які були підключені до ШВЛ, не вдавалось врятувати життя?
— Я б сказала, 50 на 50. Але ви правильно зауважили, що якщо вже хворий підключається до ШВЛ, це означає, що немає вибору, без ШВЛ його не врятувати. На сьогодні є вже дуже багато теорій, що це не зовсім та пневмонія, яку ми звикли лікувати, що це є руйнування еритроцитів і гемоглобіну, що це така гемічна гіпоксія. Простішими словами — це набряк легеневої тканини між альвеолами і при розвитку хвороби є тромбування, а також мікротромбування. Думаю, трохи пізніше медицина чітко скаже, що відбувається з хворими, і який механізм. Але при такому стані, при такому ураженні легень вже ШВЛ не допомагає. Сьогодні одним з досить дієвих методів лікування є кисень, яким ми забезпечуємо хворих через кисневі концентратори чи кисневі балони. Лікарня ними забезпечена.
— Кажуть, той, хто переніс коронавіус, має імунітет до цієї хвороби, але ж є вже випадки, що й до вашої лікарні поступали пацієнти, які раніше вже перехворіли ковідом, тобто, імунітету немає?
— В світовій практиці вважають, що це не рецидив, а повторне зараження на тлі зниження імунітету. Але наразі немає чіткого розуміння, чи навіть за наявності антитіл є імунітет, і чи наявність імунітету означає, що людина не захворіє. Дійсно, маємо пацієнтів, які вже двічі хворіли на коронавірус, і хвороба протікає набагато складніше, ніж вперше. А в Тернополі є люди, яких вразив коронавірус вже навіть втретє. Потрібно дуже чітко дотримуватись усіх карантинних вимог — це поки що єдине, що може допомогти усім нам. Адже більш-менш доведено, що основний шлях передачі — крапельний. Не повітряний, а саме крапельний. Тому головне — захистити дихальні шляхи і очі.
— Вакцинація, на вашу думку, здолає інфекцію?
— Звичайно, в умовах вірусних епідемій вакцинація — це єдиний можливий вихід для профілактики. І те, що в світі так швидко була створена вакцина, вселяє надію. Але Україні варто було б якомога швидше відновити заводи, які виробляли вакцину, щоб ми не ходили з протягнутою рукою, і наші люди не боялися чужих вакцин. Якщо зараз ми не вакцинуємось, то наслідки можуть бути непередбачувані. Раніше люди питали лікарів: чи можна перемогти віспу? Перемогли. Чи можна здолати кір? Перемогли. Так і коронавірус можна перемогти, якщо ми всі будемо дотримуватися тих настанов, про які говорять медики. Звичайно ж, і масова вакцинація зробить свій внесок.
Розмовляла Лариса Світловська