Актуально

НАДРОГАЗОВИЙ ЗАШМОРГ

Очільниця Антимонопольного комітету України Ольга Піщанська прибула на Хмельниччину, щоб поспілкуватися з бізнесом та владою щодо політики в сфері державної допомоги. Однак пресу, яку запросили на брифінг, звісно, цікавили більш наближені “до землі” (у цьому конкретному випадку краще сказати “до надр”) питання. Зрозуміло ж бо, цінові гойдалки, що збудували на газовому ринку, стрибок цін на блакитне паливо втричі протягом року, вольові рішення згори про обмеження тарифу на рівні 6,99 гривні за куб (не така й низька планка, зауважимо) актуальніші для більшості хмельничан, ніж правила держдопомоги. Тим більше, що допомога надається переважно не бізнесу, а комунальному сектору. Отже, на зустрічі домінантою були два питання. Практичне: чи може Антимонопольний комітет якось вплинути на ціну? Риторичне, але кричущо справедливе: чи належать надра народу?!

КОНКУРЕНЦІЯ
З МОНОПОЛІСТОМ

Відповідаючи на запитання, Ольга Піщанська зауважила, що наприкінці минулого року стався стрибок цін на блакитне паливо в Україні. Так, це пов’язано зі світовою кон’юнктурою, але Антимонопольний комітет вирішив проаналізувати, наскільки обґрунтованим є таке підвищення. В різних регіонах відкрито низку справ. До прикладу, Північне відділення АМКУ розпочало справу про завищення цін газзбутами Київщини, Чернігівщини, Житомирщини тощо. Присутній на брифінгу голова Південно-Західного міжобласного територіального відділення Комітету Олег Федорчук поінформував, що й в нас розпочався розгляд справ щодо газопостачальних підприємств за ознаками зловживання монопольним становищем. Під прицілом — ТОВ “Хмельницькгаз Збут”, ТОВ “Вінницягаз Збут”, ТОВ “Чернівцігаз Збут”, ДП “Кременецьке управління з постачання та реалізації газу” (Тернопільщина). Встановили, що тарифи підприємств на природний газ для потреб населення у період з листопада 2020 року по січень 2021 року були значно вищими порівняно із цінами конкурентів. “Оскільки є підстави вважати, що споживачі сплачували за природній газ за завищеними цінами, ми проведемо ґрунтовне розслідування і дамо відповідну оцінку діям газопостачальних підприємств”, — наголосив Олег Федорчук.
Справді, дослідити ціни варто. Але чи посередники винні в зростанні? Може, варто копнути трохи глибше — до самого НАК “Нафтогаз”? До прикладу, наш головний монополіст (поглянемо на його сайт) продавав газ у торішньому червні по 2,78 гривні за куб, зараз по 6,86 гривні. Що трапилося за півроку із собівартістю вітчизняного газу? Валянки і шапки із цінного хутра закупили взимку для видобувників? Чи премій і зарплат забагато собі виписали (до цього ще повернемося)? В минулому матеріалі (див. “Проскурів” від 14 січня, “Газовий податок”) багато йшлося про те, що “Нафтогаз” крутить ціною, як циган сонцем. Володіючи нашим найбільшим виробником блакитного палива “Укргазвидобування”, яке здатне забезпечити все населення енергоресурсом, НАК не тільки монопольно маніпулює ціною, а й не допускає до вітчизняного палива інших постачальників. У ТОВ “Хмельницькгаз Збут” прокоментували ситуацію: “Від серпня ціни в Європі на блакитне паливо зросли втричі, відповідно втричі подорожчав і газ в Україні. Зі збільшенням маржі постачальників це не пов’язано. Тому ціни ТОВ “Хмельницькгаз Збут” були ринковими та економічно обґрунтованими. Натомість державний “Нафтогаз” має великі запаси імпортного газу, які сформовані за гроші платників податків. Також “Нафтогаз” володіє 70 відсотками газу українського видобутку за рахунок прав на “Укргазвидобування”, а вітчизняний ресурс, звісно, значно дешевший за імпортний. Саме цей “мікс” дозволяє “Нафтогазу” встановлювати ціну, яка зупинилася на певному “політичному” рівні, що не відповідає ринковим тенденціям”.
Справді, політичне рішення обмежити ціну на рівні 6,99 гривні за куб дозволяє пречудово почуватися монополісту на ринку. Більше того, він, а також ще сім компаній (переважно видобувників) встановлюють ціни трохи нижче за верхню межу. Наприклад, ТОВ “АгросинтезТрейдінг” — 6,75, ТОВ “Газпромпостач” — 6,9, вже згаданий “Нафтогаз” — 6,86 гривні за куб. Останній міг би й по п’ять, і по три, якби наказали “згори”, бо собівартість вітчизняного газу в рази нижча за нинішні ціни. Аби не бути голослівним, наведемо цитату в.о. міністра енергетики Юрія Вітренка, який багато років працював на найвищих посадах в “Нафтогазі” й знається на видобутку. В цьогорічному січні в інтерв’ю “Економічній правді” посадовець заявив: “Ми дивилися на цю ситуацію. На той же “Нафтогаз”, який володіє найбільшим ресурсом. “Укргазвидобування” видобуває газ за собівартістю набагато меншою за 6,99 гривні”. На цьому можна поставити жирну крапку в питанні ціни! “Нафтогаз” спекулює запасами українських надр, здираючи надмірні кошти з українських же споживачів.
Кількадесят інших постачальників, які не мають власного ресурсу, змушені торгувати собі в збиток по 6,99. Чому в збиток? Бо немає в Україні де купити дешевий газ. Погляньте на сайт Української енергетичної біржі: газ на лютий коштував 7400 за тисячу кубів на умовах післяплати, на березень — 7362 гривні передплата. Блакитне паливо тримає для себе монополіст й продає нам за цінами, які вигадує сам чи уряд. Торік за три гривні, зараз майже за сім. То кому ж таки належать надра: українцям чи газівникам?
ГАЗОВИЙ
ПСЕВДОРИНОК

Якось дивно запрацював газовий ринок у державі. Коли торік в Європі ціни були низькі, то всі могли купувати-продавати газ, як імпортний, так і вітчизняний по 3-4 гривні. Якщо відверто, то й це зависока ціна для українського газу. Нагадаємо, що Україна посідає четверте місце в Європі за видобутком (трійка лідерів — Норвегія, Велика Британія та Нідерланди, азійського сусіда, звісно, до Європи не включаємо). І якщо скандинави та британці могли продавати газ по 100 євро (а ще росіяни тягнули його в Європу за тисячі кілометрів і реалізують на європейських хабах) беззбитково для себе, то український в нас же на місці й поготів коштує значно менше. Але стрибнула ціна за кордоном, чому вітчизняна потягнулася за ним? Газ — це власність “Нафтогазу”, щоб заробляти на нас? Чи це загальнонаціональний ресурс, який має працювати задля нашого добробуту?
Якщо вже є ринок, то, може, треба пустити вітчизняний газ на біржу? Знову процитуємо постачальника — ТОВ “Хмельницькгаз Збут”: “На жаль, ресурс Української енергетичної біржі наразі може задовольнити потреби лише 20 відсотків українців, якби цей газ спрямовувався виключно для населення. Тому обсяги торгів на Українській енергетичній біржі не є достатніми. До речі, ми спробували купити газ для потреб області на Українській енергетичній біржі за ціною близькою до 6,99 грн. Жоден постачальник на нашу пропозицію не відгукнувся. Адже такої ціни не існує”. Справді, якщо “Нафтогаз” вважає надра та газ своєю власністю, то чому він має його продавати на біржі за реальною ціною у дві-три гривні на нинішній час (нагадаємо, що, скажімо, в 2014 газ для населення з доставкою коштував 1,309 гривні за куб)? Краще сам продаватиме на десять копійок дешевше, ніж вигадає влада. Ринкового в цьому немає нічого, якщо тільки не прихований, серед іншого, повний перерозподіл багатомільярдного газового пирога.

Отже, чи не здається вам, що в “Нафтогазу” з’явилася чудова можливість “викинути” конкурентів з ринку? Газзбути не мають свого газу, на Енергетичній біржі його мало, та й коштує дорожче, ніж 6,99; європейська ціна наразі теж вища. Тому всі посередники, які не мають ресурсу, наразі працюють у чистий збиток, аби залишитися на ринку. Скільки так триватиме? Торік Хмельниччина спожила 288,7 мільйона кубометрів газу.
Нехай лише половину постачають приватники. Порахуйте різницю між ціною на біржі та ціною 6,99 гривні. Збитки газівників рахуватимуться (дуже приблизно) сотнею мільйонів гривень. Довго вони так протягнуть? Місяць? Два? Три? Може, на найвищих щаблях вирішили позбутися Фірташа на газовому ринку? Бачите, що робиться з політико-олігархами Коломойським і Медведчуком? Чи не здається вам, що Ахметов помалу “з’їдає” конкурентів, шантажуючи паралельно всю країну електроенергетикою (це окрема історія, до якої варто принагідно повернутися. Тому не заглиблюватимемося в деталі)?
Якщо відверто, пересічному громадянину здебільшого байдуже до олігархічних розборок за одним величезним винятком: коли вони не стосуються власної кишені. А ми постраждали! Електрика подорожчала, “Нафтогаз”, перебуваючи в монопольному становищі, спекулює нашим же газом! І якби ж це тільки ігрищами політиків та багатіїв пояснювався грабунок населення, але ж газівники набивають собі гаманці нашими ж грошима. Про зарплати топменеджменту в “Нафтогазі” говорять багато. Документів ми не бачили, але давайте поглянемо в інтернет на джерела, що заслуговують на повагу. Нехай і там будуть похибки, але порядок цифр знатимемо. Дивимося? До прикладу, сайт “Главком”: “Правління НАК “Нафтогаз” отримало минулого року майже 390 мільйонів гривень винагороди. Голова “Нафтогазу” Андрій Коболєв торік отримав 286,5 мільйона винагороди (включно з ЄСВ). З цієї суми зарплатня склала 25,5 мільйона, а 261 мільйон гривень – премія за перемогу у Стокгольмському арбітражі” (посилання на фінансовий звіт “Нафтогазу”).
Це один з прикладів. Ви можете, за бажанням, знайти багато інших цифр. Але всі вони свідчитимуть про мільйонні заробітки газівників. Це приватна контора, яка платить винагороду в залежності від вдалого менеджменту бізнесменів? Чи державна структура, що продає газ, який (теоретично) належить усім нам? За що такі зарплати? За вміння вдало розповісти нам про запроваджений ринок газу та його дешевизну по 6,99?
О, ще забули згадати! В “Нафтогазі” ще є наглядова рада. На жаль, декларацію Андрія Коболєва на сайті електронного декларування не знайдеш, але кожен охочий може побачити декларації членкині ради Наталії Бойко. Там їх багато, бо постійно зміни вносять, то квартиру купила в Києві за понад 5 мільйонів, то ще щось. З останньої — у січні пані Бойко отримала від “Нафтогазу”… 435,05 тисяч гривень! Нехай 50 тисяч гривень за наглядову діяльність, а 435 тисяч за що? Точніше, з яких коштів? А з тих самих, що ви витягли зі своїх кишень та заплатили за свій вітчизняний газ. Так що допоки українцям розповідатимуть байки про ринок газу, що запрацював, хтось набиватиме собі гамани нашими ж грошима.

Голова Південно-Західного міжобласного територіального відділення АМКУ Олег Федорчук:

— З 1 серпня 2020 року в Україні почав діяти повноцінний ринок природного газу для населення. Українці отримали можливість обирати постачальника, у тому числі, й за ціновим критерієм. А постачальники – стимул розширювати клієнтську базу, “переманюючи” клієнтів кращими умовами та нижчою ціною. Змінити постачальника можна в найкоротший термін, але зробити це може виключно сам споживач. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення здійснюють постійний моніторинг діяльності газопостачальних підприємств, зокрема регіональних (обласних) щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції, недопущення зловживання своїм монопольним становищем. Під час моніторингу було виявлено, що за 5 місяців з початку роботи ринку, незважаючи на можливість вибору постачальника, регіональні підприємства зберегли структурні ознаки монопольного (домінуючого) становища.
У листопаді 2020 року в окремих суб’єктів господарювання спостерігалося різке підвищення цін на природний газ у порівняні з іншими підприємствами. Так, при середньозваженій ціні на газ у розмірі 6,04 грн/м3, ціна регіональних газопостачальних підприємств у листопаді 2020 року складала від 8,81 грн/м3 (ДП “Кременецьке управління з постачання та реалізації газу”), 8,85 грн/м3 (ТОВ “Вінницягаз Збут”), 8,87 грн/м3 (ТОВ “Хмельницькгаз Збут”) до 8,88 грн/м3 (ТОВ “Чернівцігаз Збут”).
Голова АМКУ Ольга Піщанська доручила регіональним відділенням Комітету провести поглиблене дослідження ринку постачання природного газу і законодавства про захист економічної конкуренції.
На виконання доручення ми проаналізовали пропозиції основних поставників газу та виявили, що цінові пропозиції на природний газ для потреб населення окремих суб’єктів господарювання з листопада 2020 року по січень 2021 року в середньому перевищували ціни їх конкурентів на ринку. Територіальним відділенням було розпочато розгляд чотирьох справ щодо ТОВ “Хмельницькгаз Збут”, ТОВ “Вінницягаз Збут”, ТОВ “Чернівцігаз Збут” та ДП “Кременецьке управління з постачання та реалізації газу” через зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з постачання природного газу, для потреб населення в межах відповідних областей.
З огляду на карантинні обмеження у державі, попередні результати у справах плануємо отримати у ІІІ кварталі поточного року.

Костянтин Зварич

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *