Світ захоплень

Коли жирафи приносять щастя

Дивне створіння, яке може дістати до верхівки дерева, — жирафа. Попри габарити, ці тварини миролюбні й лагідні, а ще через незграбні пропорції — дуже кумедні. Незважаючи на найдовшу в світі шию, жирафа не може дістати нею до землі й, коли п’є воду з річки, її доводиться широко розставляти ноги. Миролюбні велети дружні з людьми й дуже чуйні до свого потомства. Навіть тих, хто не бачив цих тварин наживо, захоплює їх дивовижний вигляд.

“Мене з дитинства обурювало, коли струнких дівчат у школі прозивали жирафами. Здається, навпаки, коли ти висока й струнка, — красуня, еталон. А ще не погоджуюся, коли про тугодумів кажуть, що до них доходить, як до жирафи. Неправда, плямисті чотириногі дуже розумні…”, — стає на захист своїх улюблених тварин директорка міської центральної бібліотечної системи Тамара Козицька. Каже, змалечку любила читати про цих тварин, дивитися цікаві телепередачі, а улюбленим мультиком був “Жирафа і окуляри”. А ще в дитинстві чомусь дуже приваблював батьківський термометр у формі жирафи. Якось сестра подарувала їй власноруч зроблену вишивку, де жирафа пригортає своє дитинча. Ця картинка майже 20 років тому стала першим експонатом у домашній колекції жирафів Тамари Козицької. Далі сувенірні довгошиї тварини приваблювали її око скрізь, де бувала. Хоч мети колекціонувати не було, просто купувала річ із улюбленою твариною, яка дуже подобалася. Нині в особистій колекції — майже 130 іграшкових жирафів та виробів із зображенням цих тварин. Багато з них привезені з-за кордону. Тамара Степанівна розповідає, що з кожним експонатом у неї повʼязана своя емоція, кожна колекційна річ — спогад про яскраву подію життя. Тому і назвала нещодавно презентовану в міській центральній бібліотеці власну домашню експозицію “Жирафки. Колекція емоцій”.
Наприклад, одна із жирафів Тамари Козицької привезена старобільськими гостями хмельницького літературного фестивалю “Cлово єднає”. Поміж інших експонатів — стильний чорно-білий магнітик із “Запорізької книжкової толоки”. Його колекціонерка побачила серед книг і не могла встояти, адже на ньому тваринка — дуже емоційна.
Одне з незабутніх вражень Тамари Козицької — відвідини празького зоопарку, де зблизька побачила своїх улюбленців.
А найбільша мрія Тамари Козицької — побувати в готелі, де годують жирафів. Такий знаходиться в Кенії, неподалік міста Нейробі. Там з цими тваринами буквально можна їсти за одним столом й гуляти зеленими алеями. Словом, справжня казка!
Про всіх своїх колекційних жирафів Тамара Козицька дуже любить розповідати, пам’ятає історію появи в її будинку кожної з них. Мило посміхається (душа не натішиться!) Жирафа Софі. Ця іграшка придбана колекціонеркою у Франції.
Софі знають у всьому світі, адже ця іграшка вважається однією з найякісніших, вона підходить малюку з перших днів життя й розвиває органи чуття. Відомий світовий бренд EscadaCouture до п’ятдесятирічного ювілею випуску цієї іграшки створив для Жирафи Софі сукню для червоної доріжки Канського кінофестивалю. Це вбрання присвятили італійській акторці Софі Лорен.
На домашніх полицях Тамари Козицької живе ще одна “француженка”, але вже намальована на склянці. Плямиста в спокусливій сукні довгонога красуня одразу змушує посміхнутися. Пані Тамара каже, що цей експонат потрапив їй до рук випадково в французькому кафе.
“Тяга до жирафів змусила мене запитати в персоналу кафе, як можу придбати таку чудову посудину з малюнком. Ті розсміялися й з радістю подарували мені склянку. Якось інтуїтивно відчуваю, яка з тварин має бути моєю. Будь-яку не купую, мої притягуються до мене енергетично”, — розповідає життєрадісна любителька жирафів.
Кольорова жирафа на колесах та жирафа-підсвічник зі справжнього каменя нагадують Тамарі Козицькій про міжнародний великомасштабний ярмарок у Дубаї (ОАЕ). Там щороку в велетенському павільйоні кожна країна представляє свою культуру. Африканці своїм брендом вважають жирафу.
“Там колекційних сувенірів можна було закупити на рік уперед. Але подорожі за кордон — задоволення недешеве, на всьому доводиться економити. Коли вже покидала павільйон, у коробках, де все можна було купити дуже дешево, побачила жирафу. Вона мені пригледілася й тепер нагадує про ту подорож”, — згадує Тамара Степанівна і додає, що в звичайних крамницях за кордоном можна придбати майже те ж, що і в нас. Якось купила під час закордонної подорожі дві маленькі кавові чашечки, а в Хмельницькому побачила такі ж, але для чаювання.
Щодо чашок — це окрема частина колекції пані Тамари. У жінки їх дуже багато. Одні виготовлялися на замовлення з картинками її улюблених тварин, в інших замість ручки — жирафова шия… З таких і пити шкода, лише милуватися.
Цю пристрасть до жирафів рідні й друзі знають, тому й дарують Тамарі Степанівні довгошиїх.
“Вражає, коли люди знають про моє захоплення й намагаються мені догодити. Маю чимало вітальних листівок з жирафами, надісланих звідусіль. Серед улюблених подарунків — вишита похресницею жирафа. Багато мені надарували колеги-бібліотекарі. Наші майстрині навіть випікали торт у формі жирафи до дня мого народження. А ще дівчата-рукодільниці кухонну дощечку з жирафами змайстрували”, — ділиться колекціонерка.


Одну з найвеселіших іграшок — помаранчеву жирафу з усмішкою від вуха до вуха Тамарі Степанівні презентував відомий подільський поет Віталій Міхалевський, а хмельницька переможниця конкурсів від “Вікіпедії” Аліна Возна з однієї зі своїх вікіподорожей привезла у подарунок косметичку з написом “Не вчи жирафу бігати”. До слова, бігають жирафи зі швидкістю автомобіля — 60-70 кілометрів за годину.
У колекції любительки жирафів є й справжні брендові речі. Наприклад, сумка, виготовлена в техніці валяння. Її придбала в камʼянець-подільській майстерні “Хата на узвозі”. А ще має виріб французького майстра з підписом. Тож за колекційними сувенірами Тамари Козицької можна вивчати й мистецькі техніки. Має спеціально виготовлених на замовлення жирафів із декупажу, в’язаних, вишитих, є навіть картина з круп, а також унікальна миска.
А ще в колекції чимало різних дитячих іграшок, блокнотів, книги про жирафів, одягу з жирафами та в їхньому принті… І навіть у морській воді побачила їхнє забарвлення. Каже, маленькі мурени зовні — водяні жирафи. А коли вмієш скрізь розгледіти диво — світ стає прекраснішим!

Ірина Салій

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *