22 січня українці відзначають 102-у річницю від дня
проголошення Акта Злуки УНР і ЗУНР
Традиційно в цей день в українських містах проходять громадянські акції “Ланцюг єднання”. Вперше ланцюг єдності, який об’єднав українців від Києва до Львова, був організований у 1990 році. Українці, ставши разом та тримаючись за руки, показали свою причетність до єдиної історичної нації, довели своє бачення того, що Україна має бути єдиною державою, незалежною та соборною. І до сьогодні ми стаємо в ланцюжки єдності, демонструючи, що ми пишаємось, що є громадянами європейської соборної країни. До речі, ця традиція перетнула кордон і відзначається в громадах української діаспори по всьому світі.
Через карантин цього року у Хмельницькому свято пройде в онлайн режимі, а зазвичай головною подією Дня Соборності в місті на березі річки Південний Буг проходила патріотична акція “Ланцюг єднання”. Участь у ній беруть усі охочі, зокрема старші хмельничани, які першими, 30 років тому, створювали хмельницький живий ланцюг єдності. В останні роки ініціатором акції стала наша молодь: студенти і школярі. Взявшись за руки, під синьо-жовтими прапорами, учасники акції формують живий ланцюг, з’єднавши два береги річки.
А тридцятилітні події вже стали історією нашого сучасного державотворення. Ми, тодішні учасники акції, добре пам’ятаємо, як у 1990 році було багато охочих узяти участь у “Ланцюзі єднання”, які перешкоди чинила ще тодішня радянська влада. Людей перестрівали правоохоронці, не пускали: ситуація була неоднозначною. Але акція все ж таки відбулася. З того часу “Ланцюг єдності” для українців став щорічною традицією, не зважаючи на те, які політичні сили були при владі.
На жаль, нині нашу єдність намагається розірвати, розтерзати путінська Росія: анексією Криму, війною на сході нашої держави, сепаратистськими провокаціями по всій Україні. І всьому цьому слабко протистоїть нинішня українська влада. Тому живий народний ланцюг українського народу — це наша оборона і наша сила, яка народжується у вірі і боротьбі.
Тетяна Русанівська