Політика

Новорічний батл: соцмережі підірвав …Голобородько

Два роки українці навперебій перемикають телеканали, аби встигнути за новорічними зверненнями: шостий і п’ятий президенти наче змагаються у першості за право привітати націю з новоріччям. Справжній батл двох суперників для вірних фанатів, всюдисущих ботів і саркастичних мемів був і 31 грудня. Тривалістю і режисурою переміг чинний президент. Зеленський, пам’ятаємо, “увімкнув режим” доброго вчителя Голобородька і все своє звернення виголошував, звертаючись до зворушливої малолітньої акторської масовки.
Порошенко також використав дітей, хоча й не так відкрито — його промова відбувалась на ковзанці RoshenWinterVillage, а перед нею двоє юних фігуристів виконали красивий номер на ковзанах. Втім Петро Олексійович “проскочив” майже непоміченим для блогерського ока, бо вклався у чотири хвилини, а ось чинний президент влаштував 15-хвилинну відеовиставу: на тлі почесної варти на східцях Маріїнського палацу, потім перед дитячою аудиторією, що нагадувало чи то ранок у дитсадку, чи урок у школі. От тільки відбувалося все за кілька хвилин до опівночі, отож глядачами були переважно дорослі, котрі одразу ж після останніх акордів музичної заставки почали штурмувати соцмережі коментарями та мемами, розбираючи побачене, як рибу по кісточках. Багатьом це навіть сподобалося. І мій приятель, актор, до речі, схвально зауважив: “Хороша режисура”. Але як довго іще камуфляжна режисура, відосики, у які нинішній гарант перетворює спілкування з нацією, імітуватиме державотворчу стратегію президента? Хоча поняття “державна стратегія” і Зеленський — полярні речі. А звідси і вибір новорічного тла для президентського звернення: діти. Бо ж кому ж іще розповідати казки, як не малюкам? Хоча навряд чи вони щось зрозуміли про війну, “Велике будівництво”, пільгові кредити й армію.
Зате це найвдячніша аудиторія! Малюкам не потрібно пояснювати, чому українці назвали президента головним розчаруванням 2020 року, бо його стартовий рейтинг обсипався, як листя з дерева. І лише малюкам можна розповідати казки, як дядечко президент дякує нашим мужнім лікарям, котрі стали нашими захисниками, як воїни на Сході. Бо дітям не потрібно пояснювати, чому лікарі так і не дочекались державних обіцяних 300-відсоткових виплат, чому в лікарнях доводиться боротись за кожне ліжко і за кожен ковток кисню. Чому, замість доступного лікування і безкоштовного тестування, людей лише вчергове заганяють у локдаун, як овець у кошару? Малюкам не зрозуміти, чому президент витер ноги об Конституцію, перетворив правосуддя у кривосуддя руками вірнопідданої прокуратури, ДБР, НАБУ, СБУ і решти державних інституцій, де замість боротьби з корупцією, державною зрадою й іншими ганебними злочинами, вже неприховано паплюжать і закон, і верховенство права, і людську гідність тих, хто доручив владцям державу. Здається, якби екранний супермен з народу зміг зробити крок із екранного тла назовні, то першим, на кого він спрямував би свій гнів, був би той, хто Голобородька й народив. Але так і не зрозумів…
Катастрофа полягає в тому, що Зеленського просто таки дратують українці, які нагадують про невиконані обіцянки і вимагають “вимкнути” Голобородька і “увімкнути” лідера нації. Але це неможливо. І це вже зрозуміло й тим, хто, обираючи нинішнього президента, вірив у всеперемагаючого Голобородька. Кіно закінчилося з гірким присмаком розчарування, а під новорічною президентською ялинкою — порожньо, ніби хтось уже встиг першим розпакувати подарунки. А нам залишились обгортки-цяцянки. Учителям — обіцянки підвищених зарплат, армії — фальшиве затишшя зі смертями наших хлопців. Згорьованим родичам військовополонених та заручників — жодного повернутого українського в’язня. А саме ця подія мала стати головною у фініші 2020 року, але стала ганьбою перед світом: із “вагнерівцями”, зі “злитою” спецоперацією з визволення українців з донецьких в’язниць.
Ці події — логічне демонстрування політики нинішньої влади: не сваритися з …Москвою. Нехай навіть ціною власної гідності. Бо минулим так званим “обміном” пан Зеленський перетворив Україну на візаві маріонеткових “народних республік”, оскільки про всі деталі обміну Україна почала домовлятися саме з ними, а не з Кремлем, чого раніше ніколи не було!
Ставлення президента до війни, патріотів, національних цінностей болить і засмучує не менше, ніж коронакриза чи криза економічна, бо це вбиває душу, віру, честь. Бо вислів “Бог і Україна — понад усе”, який є суттю нашої національної ідентичності, — не для “слуг”, не для гастролюючих зірок “Кварталу 95”, які нині осіли в державних кріслах.
Куди йде Україна? Яким шляхом? Президент, схоже, поки що й сам не знає. От і запропонував єдине: “Давайте жити дружно”, не уточнивши, як, з ким?.. Бо ми так і залишились по два боки екрана.

Тетяна Слободянюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *