Освітяни чекали обіцяного ще з минулого року зарплатного підвищення, а натомість отримали лише Сергія Шкарлета — чергового очільника їхньої професійної галузі. У минулий четвер, 17 грудня, який ЗМІ і соцмережі одразу ж охрестили “чорним”, нардепи волоком тягли Шкарлета в найвище освітнє крісло: так звана більшість — метушливим кнопкодавством, обурена меншість — вигуками “Ганьба!”.
Верховна Рада протягла призначення мінімумом необхідних голосів: 226-ма. І новоосвячений “турборежимом” Сергій Шкарлет уже через якусь мить у короткій вступній промові протокольно дякував парламентарям та “народу України”(?!) за виявлену високу довіру.
А в цей час під стінами Верховної Ради вкотре почали збирались протестувальники, бо перші хвилі “протишкарлетівських” студентських виступів прокотились Україною ще в червні (від Одеси до Львова), коли перша спроба “зе-влади” затвердити Шкарлета очільником освіти не пройшла, і тоді майбутнього міністра незаконно прихистили у відомстві під “т.в.о”, бо у статусі “в.о.” перебувала Любомира Мандзій. Але хіба “слуг” колись хвилювали якісь юридичні незручності? Тож вступний спіч міністра виглядав так, ніби на Шкарлетову голову цівкою виливали помиї, а він переконував, що це роса божа, ба, навіть дякував парламенту та народу за довіру. Втім народ уже й не пам’ятає більшості “турбоміністрів”, бо вони змінюються з шаленою швидкістю, так і залишившись лише візуально “новими обличчями”, які обіцяв показати президент у своїх відеовіконцях.
Та якщо на інших міністрів-“одноденок” українці реагували іронічно, переважно роздратованими коментами в соцмережах, то такого спротиву, як “шкарлетизації”, суспільство не бачило давненько. Надто токсичною, не прийнятою в освітньому середовищі стала ця особа, на яку вже й ярлики ніде клеїти. По-перше, “учень” і послідовник одіозного українофоба Дмитра Табачника, по-друге, відвертий регіонал, по-третє, плагіатор, який свою наукову, точніше псевдонаукову кар’єрку торував чужими мізками, тобто крав чужі ідеї, що є недопустимим в академічному середовищі. Адже очільник МОН повинен не лише пропагувати морально-етичні засади академічної доброчесності, а й сам їх дотримуватися. На плагіатну і корупційну біографію вже відреагував і всюдисущий Євросоюз, висловивши своє негативне ставлення до такого нового керманича МОНУ. А де ЄС — там МВФ, голов-на фінансова кишеня України, бо власна, українська, давно дірява і в ній гуляє та свище хіба що вітер обіцянок. Найперше — обіцянок на світанку “зеленої” влади про підвищення зарплат учителям до чотирьох тисяч доларів. Звісно, у це жоден притомний учитель не повірив, але жевріла надія, що хоч якісь підвищення відбудуться, як обіцяли урядовці “зе-команди”: з січня мінімальні виплати освітянам зростуть до шести з половиною тисяч з подальшим поетапним підвищенням у наступному році. Не діждалися. Натомість отримали “під ялинку” нового міністра. Без освітньої стратегії, без концепції розвитку галузі, який лише пообіцяв, що Міністерство реагуватиме на ситуацію, яка склалася у зв’язку з коронавірусом. То, може, краще його посватали б на очільника МОЗУ?
Що це означає? Єдине: міністр — без портфеля, тобто черговий “тимчасовик”. Хто наступний? Може, й сам Дмитро Табачник? До речі, до призначення доклався колишній заступник міністра освіти (Д.Табачника) Олексій Дніпров (ще одне “нове” обличчя), який працює в Офісі президента.
Хто ж він, новопризначений міністр? Сергію Шкарлету 48 років. У 2010 році став наймолодшим ректором країни, очоливши Чернігівський національний технологічний університет, який хвалився відданістю Віктору Януковичу. Тоді ж він приєднався до команди новобраного президента й Партії регіонів. На місцевих виборах 2010 року Шкарлет обрався до обласної ради від Партії регіонів. “Політичні орієнтири я обрав ще у 2004 році. На президентських виборах підтримував Віктора Януковича… Я повністю поділяю погляди і принципи Партії регіонів”, — заявляв він журналістам. Мав гарні стосунки з тодішнім міністром освіти Дмитром Табачником. Та як ректор нічим себе не проявив: хіба лише тим, що був, як пам’ятаємо, наймолодшим. Та зе-влада вже на повну котушку розкручувала його з літа нинішнього року. І на зауваження журналістів, що університет Шкарлета перебуває навіть не в першій 50 рейтингу українських вишів, радники Зеленського парирували: “Знаємо, як складаються ці рейтинги”.
Та знову зробимо відступ. Зі зміною президента змінились і політичні вподобання непосидючого ректора, і в 2015 році він уже балотувався до обласної ради від Блоку Петра Порошенка! Але не набрав достатньо голосів. Зате Сергій Шкарлет як кандидат на посаду міністра освіти так сподобався Володимиру Зеленському, що президент навіть не реагував на студентську акцію у червні 2020 року під його ж Офісом. Студенти переконували, що Шкарлет — людина, яка “паплюжить освіту”. Але у відосиках президента, як знаємо, живуть лише щасливі люди у щасливій країні. І, щоб не засмучувати “щасливого” президента, його Офіс дав команду уряду взагалі призупинити в Україні розгляд справ про плагіат і Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти МОНУ вирішило призупинити розгляд скарг, заяв і повідомлень про порушення академічної доброчесності. “Відбілювання” Шкарлета-плагіатора відбулося?
Чому свідоме українське суспільство так обурило призначення відвертого кар’єриста Шкарлета на посаду найморальнішого відомства — освітнього? Тому що учитель не лише ретранслятор професійних знань, а й носій морально-етичних якостей. Як в усьому світі. Але справа навіть не в “якостях”. А в тому ж таки політичному курсові нової влади, яка вже відверто зайняла антиукраїнську позицію. Судові розправи над майданівцями, цькування української опозиції, демарш на догоду Путіну в російсько-українській війні, процвітаючий “медведчукізм”, “ковідова” корупція… Нагадую: з 2021 року розпочинає працювати Закон про державну мову в Україні. І вже з 16 січня і державні службовці, і всі працівники, які комунікують людьми, повинні публічно спілкуватися лише українською. Не виконання — штраф. Тому українізація свідомо бойкотується у вищих ешелонах нинішньої влади. Згадаймо президентське “яка різниця, якою мовою хто з нас говорить?” Згадаймо й інше: Міністерство культури та інформаційних технологій очолив українофоб О.Ткаченко й одразу ж згорнулася державна підтримка патріотичних культурних ініціатив. Тепер черга за освітою, яку найодіозніші представники “Слуг народу” намагаються зробити двомовною, тобто повернути російськомовні школи, виші і т.д. в Україну. А які найпотужніші ретранслятори державної комунікативної політики? Звісно, культура, інформаційний простір, освіта. Для “зачисток” українського освітньо-мовного простору потрібні вірні “флюгери”. А гнучкий Шкарлет з його принципом “служити всім, хто при владі” — найзручніша кандидатура для президентського Офісу, який в особі Єрмака керує не лише президентською канцелярією, а й всією країною. Не у відосиках як президент, а наяву.
До речі, 21 грудня студенти з усієї України знову протестували під Офісом президента. І, вслід за ФОПівцями, не збираються припиняти акцій.
Тетяна Слободянюк