Сьогодення

149 сторічних і “оголених”: хмельничани взялись за історію

Як ми розпоряджаємося спадщиною, яка нам дісталася, чи осмислюємо? Чи можемо нині насолодитись збереженими історичними місцями, архітектурою кварталів і будинків, в яких присутня наша самобутність? Виявляється, у Хмельницькому нині налічується 149 об’єктів культурно-архітектурної спадщини.

Але мандрівка головною, в сенсі історизму, — Проскурівською вулицею розчаровує: більшість цієї спадщини, тобто давніх споруд, похована під шарами пізніших невдалих перебудов та ремонтів. Але й не менше зло — вулична реклама, яка “обліпила”, мов комарі ліхтар, фасади історичної забудови. І, фактично, про минуле вулиці говорить найбільшим чином лише її назва. Про загрозу рекламно-вивіскового наступу газета вже повідомляла в одному з минулих випусків (“Однонога окупація”, “Проскурів”, №43). Тобто громадський резонанс уже з’явився, і він різнобічний.
Минулого тижня у виставковій залі міської дитячої школи образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва відбулася презентація програми міських ініціатив “Оголені” — нового масштабного культурного проєкту Агенції розвитку Хмельницького за фінансування Українського культурного фонду. Партнери — управління культури та туризму, департамент архітектури та містобудування, управління охорони здоров’я міської ради, громадські організації “Клуб інтелігенції польської “Сервус” та “Центр розвитку театру “Час Т”.
Перед початком дискусії присутні мали можливість ознайомитись з виставкою, де були представлені альбоми та збірники — підсумки уже здійснених досліджень архітектурно-культурної спадщини та діючі проєкти. А на інтерактивній панельній “Машині часу”, яку створили в Агенції розвитку Хмельницького, є можливість з допомогою 3D візуалізації відтворити у первісному вигляді 16 об’єктів історико-культурної спадщини, а також проєктувати своє місто мрії — з відповідними аудіокоментарями трьома мовами: українською, польською та англійською.
“Про що наш проєкт “Оголені”? Чому потрібно “оголювати” наше місто? — так розпочала дискусію креативна директорка Агенції розвитку Хмельницького Леся Герасимчук. — Ця ідея об’єднала всіх, хто любить місто і хоче зберегти його історичну, культурну самобутність, яка нині вимагає уваги не лише влади, а й громадськості. Наш проєкт — це виклик, аби ми звернули увагу не лише на вигляд наших вулиць, будинків, а й замислились, що ми повинні зберегти, яким хочемо бачити самобутнє обличчя міста. Врешті, маємо відкрити, “оголити” свою душу до речей, які є важливими в житті. Бо мала батьківщина, місто, де живеш, — це духовний простір, який формує особистість кожного з нас. А цей простір формується у тривалій історичній протяглості. І чим більше місто зберігає цієї живої історичної пам’яті, матеріальної культури зокрема, тим вона потужніша. Ви колись замислювались, чому так мало бачимо давньої забудови, з її неповторними рисами, яким час додає особливої ваги? До прикладу, помандруймо хоча б нашою улюбленою Проскурівською вулицею: будівлі, зразки унікальної архітектури ХІХ та початку ХХ століть спотворені. По-перше, вони зазнали занепаду впродовж кількох десятиліть, а в останні роки брутально захаращені рекламними вивісками, які “ховають” історичне обличчя вулиці. В місті має відбутися процес “оголення” будинків, коли з них поступово “спадають” та “відвалюються” зайві елементи: стара фарба, рекламні вивіски, бруд. І це все буде поєднано візуально з творами світового мистецтва. Перша ідея такого мистецького вирішення вже реалізована: це відомий проєкт “Хмельвіль”, який сподобався містянам, і цю справу будемо продовжувати”.
Як молоді архітектори вже починають “оголювати” місто, які пропозиції для новітнього вигляду наших вулиць, будинків, аби відновити їх історичний вигляд, розповіла начальник відділу генерального плану управління архітектури та містобудування міської ради Юлія Трімасова. Архітекторка презентувала історико-архітектурний опорний план м. Хмельницького, ознайомила з чудовими замальовками найдавніших будинків міста, які запропонувала до реалізації насамперед власникам бізнесових структур, які орендують приміщення і буквально захаращують власною рекламою, вивісками історичні фасади. Вдалі результати “оголення” від неестетичного рекламного засилля, тобто спільні з бізнесом проєкти нового архітектурного вирішення, пані Юлія продемонструвала присутнім.
У чому проблема? Виявляється, нелегко реконструювати вже класифіковані об’єкти архітектурної спадщини, тому що більшість будинків здані в довготривалу оренду, а власники орендованих приміщень не бажають витрачати кошти на новий зовнішній дизайн. До прикладу, історична будівля пивоварного заводу — це унікальна споруда, яку можна використовувати і як діюче підприємство, і як живий музей, але поки що ініціатива громадськості не знайшла відгуку. Проблема — відсутність відповідного фінансування.
“Колись про наше місто казали: у Проскурові стільки магазинів, скільки дверей у будинках, — продовжує пані Юлія. — Тобто у місті на початку ХХ століття було дуже багато різних крамниць, працювали відомі торговельні фірми. Ми дуже вдало відновили фасад будинку №1 на вул. Проскурівській, де з кінця ХІХ століття існувало відоме підприємство купця Барека “Король мінеральних вод” з виготовлення популярної “шипучки”.
Як вдало поєднати бізнес та історичну архітектуру? Як, до прикладу, з’явилася у Хмельницькому нинішня “Ресторація Шпігеля”, яка стала визнаним в Україні зразком ресторації-музею? У ній поєднані традиції регіональної кухні, етнічної культури, вдалого використання проскурівської архітектури в історичній споруді на вулиці Володимирській, 68. Про це та про перетворення занедбаного будинку на одну з найвідоміших в Україні ресторацію, про співпрацю з хмельницьким краєзнавцем Сергієм Єсюніним, з підтримкою Українського культурного фонду розповіла директорка закладу Ганна Діль.
Про відновлення “Народного дому”, відомого, як “DomLudowy” на вул. Вокзальній, 59 у Гречанах, розповів заступник директора КП “Плоскирів” Роман Гурницький. Цю споруду звели гречанські мазури наприкінці 1920-х років. Протягом трьох століть вони жили відособлено, багатьох мазурів репресували в радянські часи. На дослідження Український культурний фонд виділив 429 тисяч гривень. Роман Гурницький також за сумісництвом є керівником проєкту. За його словами, ідея дослідження історії мазурів виникла кілька років тому, але можливість його реалізувати з’явилася лише зараз.
Ініціатива з відновлення пам’яток місцевої архітектурної спадщини набуває все більшого поширення в Європі і, звісно, в Україні. І тут головне — не втратити шанс. У дискусії, як зберегти і вдало використовувати місцеву архітектурну спадщину, взяли участь і гості: Марія Кравченко (Львів), менеджера проєкту ReHerit, експерт УКФ з культурної спадщини; Марія Козакевич (Івано-Франківськ) з досвідом відновлення старовинних дверей; Михайло Лемак (Львів) з проєктом LEM Station про перетворення старого трамвайного депо в креативний хаб; Олег Дукас (Дрогобич) з проєктом ревіталізації солеварні, яка діє в Дрогобичі з 1250 року і є однією з найдавніших у світі.
У відкритому краєзнавчому діалозі взяли участь начальник управління культури і туризму міської ради Артем Ромасюков, краєзнавці Сергій Єсюнін, Сергій Шпаковський, Олена Михайловська. Модератор дискусії — членкиня ГО КІП Сервус, проєктний менеджер, доцент Хмельницького національного університету Наталя Длугунович, яка зазначила: “Важливо, що ця панельна дискусія була лише першою з циклу. Таких дискусій буде три. Проєкт передбачає активне включення бізнесу та подальший діалог із ним, щоб налагодити комунікацію і донести важливість зовнішнього вигляду архітектурних пам’яток”.

Тетяна Слободянюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *