Пам’ятаєте п’ять запитань від президента, які він вирішив поставити нам у день виборів? Так ось, першим було питання: “Чи підтримуєте ви ідею довічного ув’язнення за корупцію в особливо великих розмірах?” Скажемо, то був такий несподіваний маневр, але так і не зрозуміло для чого. Втім, якщо проаналізувати все скрупульозно, то навіть відкинувши те, що та акція-забаганка Зеленського була абсолютно протизаконною, вона мала, як не парадоксально у цьому випадку, корупційну складову, причому в особливо великих розмірах. Адже гроші на її проведення мали йти з державного бюджету, натомість усі витрати, а це, за оцінкою експертів, приблизно два мільйони доларів, оплатив “за гарні очі Зеленського” хтось дуже зацікавлений. Втім, повертаючись до цього неоднозначного і досить пікантного запитання, хотілось би знати, для чого президент його взагалі поставив та ще й під першим номером? Щоб показати народу, що йому, президенту, цікава думка людей? А, можливо, щоб залякати цим запитанням корупціонерів? Думаю, ні те, ні інше. Адже своє ставлення до корупціонерів пан Зеленський виразно продемонстрував у черговому корупційному скандалі, у який потрапив заступник Офісу президента Олег Татаров.
Хто він такий? Олег Татаров — колишній чиновник Міністерства внутрішніх справ, обіймав посаду заступника начальника Головного слідчого управління МВС під час Революції гідності. Саме він опікувався питанням затримання учасників протесту та просуванням кримінальних справ проти них. Татаров також розповсюджував обвинувачення на адресу майданівців, які до сьогодні не доведені, та висував їм ультиматуми. Втім питання не в цьому і навіть не в тому, що Олег Татаров був адвокатом народного депутата Вадима Новинського та співпрацював із колишнім першим заступником Адміністрації експрезидента-втікача Віктора Януковича Андрієм Портновим. Відкинемо навіть запитання, яким чином цей одіозний юрист став заступником Офісу президента Зеленського і за які коврижки Зеленський став на його захист, заявивши, що Татаров білий і пухнастий? А ось чому Зеленський захищає Татарова, якому 2 грудня мали вручити підозру й заарештувати через причетність до корупційних оборудок в “Укрбуді”, де він після втечі Януковича працював юристом, таки цікаво.
Нагадаю, рік тому, у жовтні 2019-го НАБУ і САП вручили підозру тодішньому президенту державної будкорпорації “Укрбуд” Максиму Микитасю, взявши його під варту із заставою 80 млн грн. Його звинуватили в організації корупційної схеми з квартирами для Нац-гвардії та інкримінували заволодіння майном Нацгвардії на суму понад 81 млн грн. Пізніше він вийшов із СІЗО під заставу, але знову був затриманий під час спроби вилетіти за кордон. Згодом Максим Микитась таки заговорив і пішов на співпрацю зі слідством. Після чого у справі “Укрбуду” з’явився ще один підозрюваний. Це ніхто інший, як нинішній заступник Офісу Зеленського Татаров. Згодом з’ясувалося, що саме він “як спеціаліст зі схем” оформляв документи для перереєстрації компанії на підставних осіб та був автором меморандумів, за якими й забрали “Укрбуд”. Вилізли й інші факти, а саме список квартир у дорогих ЖК “Укрбуду”, оформлених на самого Татарова, його родичів та найближче оточення. Втім сам юрист, і це зрозуміло, не міг діяти одноосібно, за ним, очевидно, стояли більш впливові люди. Хто саме? Здається, у нас є усі шанси про це не дізнатися, оскільки генпрокурор Ірина Венедіктова відсторонила від справи Микитася і Татарова всіх чотирьох прокурорів САП, які її вели, і призначила процесуальними керівниками себе і Максима Грищука. І це сталося саме тоді, коли детективи НАБУ мали затримати заступника голови ОП Олега Татарова. А відтак підозрюваний був врятований від затримання та притягнення до відповідальності. А хіба могла генеральний прокурор, людина Зеленського, без його “одобрям” втрутитися в хід розслідування кримінального провадження проти найближчого співробітника президента та ще й блокувати його арешт? І чому такий затятий борець з корупцією Зеленський, знаючи про підозру НАБУ, навіть на час слідства не відсторонив від роботи заступника глави свого Офісу, якого він призначив куратором правоохоронних органів? Ось вам і відповідь на одне з п’яти запитань президента про ідею довічного ув’язнення за корупцію в особливо великих розмірах. Причому він сам її і дав. Між іншим для Зеленського політика прилаштування людей з сумнівною репутацією на посади, вже стала нормальним явищем: він просто погруз у корупції з головою.
Вже не кажучи про те, що попри кадрові зміни та реформи, попри те, що призначений уже другий генеральний прокурор, наділений практично необмеженою владою у вирішенні справ прокуратури, в державі й надалі продовжується розкрадання бюджетних коштів, процвітають хабарництво, корупція, моральна деградація чиновників і усе це вже довело Україну як державу майже до банкрутства, а більшість населення — до межі зубожіння.
Лариса Світловська