Історія створення головної спортивної арени в нашому обласному центрі бере свій початок у 20-х роках минулого століття. Саме тоді було прийняте рішення переобладнати під стадіон місцевий іподром. Знаходився він за залізничною колією навпроти нинішнього парку ім. І.Франка (про його існування нині нагадує хіба назва провулку Іподромний). За справу взялася молодь міста. Іподром був величезним пустирем, у деяких місцях якого стояла вода, ріс очерет і навіть водилися дикі качки. Не один день обрану під стадіон ділянку осушували та підсипали ґрунт на розміченому футбольному полі. Пізніше вздовж поля встановили лавки й побудували дерев’яний навіс для глядачів, поруч обладнали волейбольний і баскетбольний майданчики, легкоатлетичні сектори. Після завершення всіх робіт у 1927 році урочисто відкрили перший у Проскурові “спортстадіон”. Саме тут у довоєнний час проходили найголовніші футбольні баталії і змагання з інших видів спорту. А незабаром стадіон перейшов у відомство товариства “Динамо” й одержав відповідну назву.
Стадіон на новому місці
Питання про будівництво нового стадіону стало актуальним наприкінці 1930-х років. Для новобудови обрали майданчик біля будинків офіцерського складу, де нині і розташований спорткомплекс “Поділля”. Введення в дію спортарени було заплановано на 1942 рік, але Друга світова війна перекреслила всі плани.
У повоєнний період на цій території були футбольне поле, ігрові майданчики, легкоатлетичні доріжки та сектори без трибун. Проте все це потребувало оновлення. Роботи розпочалися в квітні 1950 року. Більше сотні колективів підприємств і установ, навчальних закладів щодня трудилися на будівництві стадіону “Динамо”: споруджували дерев’яні трибуни, центральний вхід, встановлювали огорожу, вирівнювали футбольне поле. Найскладнішими виявилися гідромеліоративні роботи.
Незважаючи на складнощі, будівництво було проведене у рекордно короткий термін — півтора місяця. Урочисте відкриття відбулося 16 травня 1950 року. Цей день став великою подією в спортивному житті Проскурова. Тут у літній період проводилися футбольні матчі чемпіонатів міста й області, футбольна аматорська команда “Динамо” брала участь у республіканських турнірах свого товариства. А на ігрових доріжках і в секторах тренувалася молодь.
Наймасштабнішим заходом того періоду стала І Спартакіада Хмельницької області, у фінальній частині якої взяли участь понад 1500 фізкультурників з усіх районів. А взимку весь стадіон ставав льодовою ареною, де відбувалися змагання міського та обласного рівнів з хокею з м’ячем, швидкісного бігу на ковзанах. Проводили тут своє активне дозвілля охочі покататись на ковзанах. В окремій одноповерховій будівлі на території стадіону розташовувалося представництво обласної організації ФСТ “Динамо”.
Перша реконструкція
На початку 1960 року Хмельницька футбольна команда “Динамо” одержала статус майстрів і право виступати в чемпіонатах СРСР. Та постала велика проблема: міський стадіон не відповідає вимогам проведення матчів такого рівня. Відтак було прийняте рішення про початок негайної перебудови стадіону. У січні 1960 року перед будівельниками поставили жорсткий термін — закінчити всі роботи до 15 квітня. І от за три місяці звели нові залізобетонні трибуни на 10020 місць із роздягальнями, душовими, сауною, медпунктом, а також 25-метровим стрілецьким тиром. Були встановлені щогли електричного освітлення, якого в той час більшість стадіонів ще не мала. Загальний кошторис робіт на стадіоні склав 2400 тисяч карбованців! Велику допомогу в будівництві надала громадськість міста — робітники, службовці, студенти, школярі, які безкоштовно працювали на новобудові. Урочисте відкриття стадіону відбулося 24 квітня 1960 року, в день, коли перший матч на своєму полі в рамках чемпіонатів СРСР проводили хмельницькі динамівці.
Футбол високого ґатунку одразу завоював симпатії хмельничан. На матчі “Динамо” у 1960-х роках постійно збирався повний стадіон глядачів, і футболісти віддячували їм гарною грою.
Поруч з футболістами тренувались легкоатлети.
За багаторічну історію стадіону покриття на бігових доріжках та секторах для стрибків і метань змінювалось кілька разів: земляне, гарове, синтетичне. Від стану цього покриття деякою мірою залежали і результати спортсменів. Кожне нове дозволяло значно їх поліпшувати.
Передвісник олімпійських ігор у Хмельницькому
40 років тому в історії стадіону відбулася ще одна знаменна подія: у 1980 році над його трибуною, в спеціально встановленій чаші був запалений Олімпійський вогонь, який естафетою упродовж двох днів пронесли 190 факелоносців-подолян дорогами Хмельниччини від межі з Чернівецькою до межі з Вінницькою областями напередодні відкриття ХХІІ Олімпійських ігор у Москві. З 8 на 9 липня вогонь “заночував” у нашому місті. З цієї нагоди на “Поділлі”, де 8 липня перебувала рекордна кількість людей (до 20 тисяч), відбулося спортивно-театралізоване свято “Мир, спорт, дружба” за участю кращих спортсменів та художніх колективів області, кульмінацією якого стала церемонія внесення у супроводі ескорту з 22 бігунів і запалення Ганною Криніною Олімпійського вогню в чаші стадіону. Небагато спортивних арен України та світу можуть пишатися таким фактом.
Напередодні цього заходу було проведено ремонт підтрибунних приміщень, де розмітились представництво обласної організації ФСТ “Зеніт” , кімната загальнофізичної підготовки, а також оновлені інформаційне електронне табло та світильники на щоглах, змінено покриття бігових доріжок і секторів на асфальтове, щоб у подальшому покласти на нього синтетичне покриття. Влітку 1982 року легкоатлетичне ядро було вкрито гумовими квадратами, що дало змогу протягом 10 років проводити на стадіоні легкоатлетичні змагання навіть республіканського рівня. Відповідальний старт — Спартакіада області — відбувся тут навесні 1983 року.
Руйнація
З 1990 року в історії стадіону почалася чорна смуга, що тривала майже десятиліття: головна спортивна арена міста переходила з рук у руки, змінюючи своїх господарів, власників, орендарів. У 1992 році тут навіть розмістився речовий ринок, по доріжках і секторах роз’їжджав автотранспорт. Результатом такого “господарювання” стали запустіння і руйнування всієї спортивної споруди та легкоатлетичного ядра зокрема. 3 1993 року тут проводила свої домашні матчі футбольна команда приватної власності “Норд-Ам-Поділля”.
Початок масштабної
реконструкції
Нарешті у 1999 році міська рада прийняла рішення про передачу стадіону в комунальну власність міста, відтак з’явилася надія на приведення у нормальний стан спорткомплексу “Поділля”. Тодішній міський голова Михайло Чекман вийшов з ініціативою провести повну реконструкцію стадіону. Будівельні роботи розпочалися в листопаді 2001 року, а у вересні 2003-го стала до ладу перша черга нового стадіону, в тому числі з залученням коштів приватних підприємців. Фактично заново була споруджена центральна трибуна зі зручними індивідуальними місцями для глядачів, захисним дахом від дощу та прибудованою чотириповерховою спорудою для офісів, виробничих, торгових і розважальних закладів, встановлене нове інформаційне табло. З 2007 року на стадіоні переважно відбувалися тренування і матчі оновленого місцевого професійного футбольного клубу “Поділля”.
Спортивний музей
До Дня фізичної культури та спорту 2010 року тут урочисто відкрили “Музей спортивної слави міста Хмельницького”, де на 23 стендах розміщено фотографії, спортивні трофеї та інші матеріали, які зафіксували яскраві моменти спортивного життя міста, переможні виступи провідних місцевих спортсменів на всеукраїнських та міжнародних аренах, починаючи з 1920-х років. Окрема експозиція присвячена олімпійському руху, адже в Хмельницькому зросло понад 20 олімпійців, четверо з яких стали чемпіонами. Тут же розміщено список 52 містян — факелоносців естафети олімпійського вогню. Нині в музеї проводять екскурсії та олімпійські уроки, а відвідати його можуть усі охочі згідно з попередньою заявкою.
З 2015 року, після того, як міським головою обрали Олександра Симчишина, розпочалася нова історія стадіону. На завершення реконструкції стадіону в 2016-2017 роках виділили 14855650,70 грн. У 2016-ому відновився футбольний клуб “Поділля”, який почав займатися на цьому стадіоні. Також на стадіоні почали відбуватися відповідальні матчи з регбі-7, чемпіонати міста й області з легкої атлетики, тут почала тренуватися збірна України зі стрибків.
Мрії легкоатлетів
збуваються
25 травня 2017 року відбулась урочиста церемонія відкриття оновленого легкоатлетичного ядра на головній спортивній арені обласного центру, що дозволило “королеві спорту” через 25 (!) років повернутись на “Поділля”. Цьому передувала копітка робота під час другої черги реконструкції стадіону, в ході якої з’явилося сучасне синтетичне покриття на шести бігових доріжках та в стрибкових секторах, закуплено спортивний інвентар та обладнання. Крім того, природний трав’яний газон футбольного поля розміром 105 на 68 м забезпечили автоматичним поливом і здійснили його сертифікацію. На сидячих місцях обох трибун нині можуть розміститись до 7000 глядачів.
Розпочалося спортивно-видовищне дійство з виступу міського голови Олександра Симчишина, який наголосив: “Спорт і надалі буде одним з наших пріоритетів. Адже маємо виховати здорове і сильне покоління хмельничан. І це залежить від нас. Сьогодні ми маємо стадіон, що зможе приймати всеукраїнські і міжнародні змагання. Нові доріжки будуть комфортними і для тих, хто любить регулярні пробіжки і дбає про своє здоров’я”.
Налагоджений тренувальний процес легкоатлетів міста досвідченими наставниками досить швидко дав позитивні результати. Зокрема, найтитулованіша з них Марина Бех-Романчук змогла підняти швидкість, досягти стабільності в розбігу, що дозволило їй у 2018 році увійти до світової еліти в стрибках у довжину, здобути медалі європейських та світових чемпіонатів, виконати олімпійський норматив.
Приємно відзначити, що створені в нашому місті умови задовольнили провідних іногородніх членів збірної команди України, які спеціалізуються в легкоатлетичних стрибках та в бігу на витривалість, котрі у 2018-2019 роках перебували на навчально-тренувальних зборах у Хмельницькому. Якісна підготовка на фартовій для них арені дозволила їм зійти на п’єдестали найпрестижніших міжнародних змагань або покращити власні досягнення.
Нещодавно на стадіоні ввели в експлуатацію нове світлодіодне табло, розмір екрана 9х6 м, і отримали можливість не лише спостерігати за рахунком футбольних та регбійних матчів, але й побачити відеоперегляди цікавих моментів подій, котрі відбуваються в спорткомплексі. Наразі СК “Поділля” — у підпорядкуванні міської ДЮСШ №1 і залишається одним із основних центрів спорту й дозвілля Хмельницького й області.
Віктор Флентін,
Сергій Єсюнін
Стадіон “Поділля”: від минулого до сучасності
