Вони своїми розмірами конкурують із зеленими шапками дерев і затуляють архітектурні принади, могутньо бовваніють над проїжджою частиною і звужують проходи тротуарами. Вони загрозливо риплять і прогинаються під час сильних поривів вітру вздовж затицяного “одноногою” рекламою мосту через Південний Буг, і тому в штормову погоду рятувальники застерігають обминати подібні місця. Звісно, це білборди і ціла вервиця рекламних банерів різних форм, розмірів і візуальних ефектів. Ми до них звикли, але навряд чи знайдеться хтось, хто полюбляє милуватися білбордами. Ну, хіба що їхні творці. Естетична насолода і білборд — явища несумісні, це факт. І не має значення, чи вам відфотошоплено усміхається з високого прямокутника над головою черговий кандидат у депутати, чи нагадують про себе “швидкокредити без відсотків”, “шампунь від облисіння” і т.д. Наш візуальний простір давно окупований нав’язливою зовнішньою рекламою. Сотні бордів та інших їхніх вуличних родичів не роблять наші будні комфортнішими, хоча безцеремонно в них втручаються і навіть стають загрозою. Досі пам’ятаю, як серед білого дня кілька років тому, ранньою весною на Озерній, де я мешкаю, від сильного вітру одного борда зігнуло, і його верхівка, мов велетенська сокира, прорубала дах зупинки громадського транспорту. Так само під час негоди страшнувато стояти біля велетенських рекламних конструкцій торговельно-розважальних центрів.
Тому інформація на сайті міської ради вселяє надію, що з часом місто таки почне потроху визволятися від цієї одноногої окупації. Демонтаж кількох щитів із зовнішньою рекламою з’явився у проєкті рішень виконавчого комітету. Демонтують білборди на Тернопільській, на коловій розв’язці біля “Катіону”, на транспортній розв’язці вулиць Кам’янецької і Толстого. Ці споруди перешкоджають безпеці руху. Провести демонтаж і забезпечити зберігання конструкцій має комунальне підприємство “Хмельницькбудзамовник”.
А загалом у місті вирішили здійснити ревізію зовнішньої реклами, аби привести наявні конструкції до єдиного вигляду. “Під час засідання міськ-виконкому прийнято рішення щодо внесення змін до правил розміщення зовнішньої реклами, затверджено архетипи конструкцій, — повідомив Максим Дружинін, в.о. начальника управління архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів міської ради. — Цього вимагають закони “Про рекламу”, “Про місцеве самоврядування в Україні”, Типові правила розміщення зовнішньої реклами, згідно з якими розроблений “Порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Хмельницькому” в новій редакції. Це дозволить привести рекламні конструкції до єдиного вигляду. Згідно з цим рішенням рекламні конструкції будуть розміщуватися відповідно до зонування міста. У майбутньому пріоритет надаватиметься малогабаритним конструкціям типу “Скрол”, “Сітілайт” та “Світлодіодний екран”.
Безперечно, містяни ревізію зовнішньої реклами сприймають схвально. По-перше, її забагато, по-друге, чимало конструкцій застарілі і виглядають потворно і загрозливо. По-третє, на розміщення реклами в публічній зоні дозволу самих містян ніхто не питає. Куди не повернеш голову — реклама оточує з усіх боків: на стінах, парканах, дахах будівель та узбіччях доріг. Заважає реклама не тільки пішоходам, а й водіям. Білборди і сітілайти часто затуляють дорожні знаки, а подекуди й самих пішоходів, що призводить до ДТП. Її так багато, що ми просто змирились, як з рекламою у телевізорі та в Інтернеті. Але телевізійний канал можна перемкнути, загуглити сайт без реклами, але що робити мешканцям, вікна котрих затуляє вуличний щит, або ще гірше: цілу ніч миготить електронний екран вуличного “ока”? А центр міста біля “Либідь-плази”, наш улюблений “п’ятачок”, який перетворився на рекламне звалище, яке заважає рухові і людей, і транспорту? І як можна вести мову про законне дотримання відстані одного рекламного носія від іншого — вони стоять так щільно, як книги на полиці? Ще одним катуванням для мешканців будинків стала озвучена реклама.
“Так, зовнішня реклама не завжди доцільна, — вважає начальник відділу організації безпеки дорожнього руху управління житлово-комунального господарства Олександр Ковальчук. — Особливо та, що відволікає увагу водіїв. Мультимедійні екрани, які миготять над проїжджою частиною на вул. Кам’янецькій, засліплюють і водіїв, і вікна ближніх будинків. Три борди на транспортних розв’язках будуть демонтовані, але потрібно виявляти й демонтовувати інші щити, які затуляють дорожні знаки. Є державні стандарти щодо зовнішньої реклами і безпеки руху, які потрібно дотримуватись. Доцільно ввести як норму: ближче, ніж за 50-100 метрів до транспортних розв’язок, — жодної реклами”.
Звісно, не лише Хмельницький перенасичений рекламою. У банерах буквально потопають усі великі міста і регіони. До речі, наразі Україна займає четверте місце у світі за кількістю зовнішньої реклами, випереджають нас тільки Молдова, Узбекистан та Ліван.
“Головна проблема рекламного ринку — відсутність чіткого і зрозумілого врегулювання на рівні законодавства та місцевих норм. Питань тут дуже багато. Наприклад, у нас не врегульовано поняття “вивіска”, тоді як у Європі все чітко визначено. До того ж ми не знаємо, чи дотримуються усіх правил та дозволів рекламодавці, — вважає рекламний дизайнер хмельничанин Сергій Рудий, який деякий час жив у Польщі і вивчав тамтешній дизайн. — Рекламний ринок у нас непрозорий, а це дозволяє використовувати різноманітні корупційні схеми. У країнах Європи, наприклад, працюють громадські активісти, діють незалежні організації, які фінансуються самим рекламним бізнесом. Ці організації перевіряють рекламу на відповідність нормам Європейського Союзу та демонтують її, моніторять і вичищають не тільки зовнішню рекламу, а й узагалі весь медіапростір”.
Чи можливе життя без вуличної реклами? На перший погляд, може здатись, що без реклами в міському просторі бізнес понесе шалені збитки, та практика спростовує це. Яскравим прикладом є найбільше місто Бразилії — Сан-Паулу. У 2006 році там прийняли закон, який майже шокував світову спільноту — “Закон чистого міста”. Він передбачав повну заборону зовнішньої реклами у міському просторі! Тогочасний мер Сан-Паулу вважав рекламу елементом візуального забруднення навколишнього середовища, яке є не менш шкідливим, ніж забруднення повітря, води або землі. Крім Сан-Паулу, у світі є досить багато міст, у яких діє заборона на зовнішню рекламу. Серед них міста американських штатів Вермонт, Аляска, Гаваї, Мен та ще до 1500 міст по всій планеті.
Незважаючи на негативні прогнози, економічного колапсу в цих містах не сталось, а опитування показали, що переважна більшість населення задоволена ним. Бізнес при цьому не тільки не постраждав, а знайшов нові та більш ефективні методи просування товарів і послуг на ринку. В Європі така заборона донедавна діяла лише у норвезькому місті Берген, але у 2015 році мерія французького міста Гренобль заборонила розміщувати на вулицях будь-яку зовнішню рекламу, а замість неї саджають газони та дерева.
…Уявляєте, наскільки чистішим і гарнішим стало б наше місто, коли, замість нагромадження металевих бордів, на проспектах і вулицях зеленіли б дерева, а на плацу біля ТРЦ “Оазис”, до прикладу, вигравав би веселкою на сонці живий фонтан замість велетенської металевої конструкції з пластиковою пальмою на верхівці?..
Тетяна Слободянюк