Погляд збоку

Монстри дитинства, або У дитсадок з …покійницею

Вам важко збагнути, про що написано у заголовку? І не здогадаєтесь. Краще зайдіть у Facebook у групу “Дурдом на призьбі”. Або просто наберіть у Google “Дитячий набір “Похорон Барбі”. Але нехай поруч не буде вашої донечки чи синочка. Раптом у дитини буде психологічна травма або ще гірше: дитя захоче лягати спати з ляльковим монстром в обнімку чи покладе під подушку Барбі-Варвару в мініатюрній труні? А завтра захоче піти з новою іграшкою у дитсадок. Що далі? Візити до психолога? Або, якщо малюк бавиться іграшкою “Наступи на кота”, і в цей час з гумового черева іграшкового пухнастика виповзають іграшкові кишки, то чи не виросте з нього живодер, який із таким же задоволенням випускатиме нутрощі з живих кошенят, цуциків, курчат?
Навіть важко й сказати, що тут коментувати… Хіба що наскрізь хвору фантазію виробників. Може, в дизайнерів іграшок було важке дитинство? І вони з цим хворим психологічним тягарем торують дорогу до сердець і мізків наших дітей? Стоп — заперечить хтось інший. А як же з образами народних казок? З тією ж Бабою Ягою, її дружком Бабаєм, Кощеєм Безсмертним, підступним Охом?.. Їх теж бояться діти! Так, але казка має виховний сенс: у ній добро завжди перемагає зло. І це добро красиве: силач Котигорошко, дотепний Телесик, красуня і розумниця Дідова дочка… Але ж про смаки не сперечаються, скаже хтось знову. А я й не сперечаюся. Почитайте і обирайте самі: для ваших же дітей.
Посібники для
майбутніх невротиків?
Отже, запрошую до Інтернету. Уважно роздивіться фото, де “гуляють” монстри дитинства, які травмують наших дітей. Ні, я звісно, не про отруйні матеріали, якими нашпиговані китайські іграшки. Це інша тема. Я про насильство над незміцнілою дитячою психікою. Бо саме так можна охарактеризувати “забавки”, що пропонуються малечі на сайтах та в деяких магазинах іграшок. Ось доступний набір “прикольних” Інтернет-пропозицій: пупс, якого дівчаткам потрібно годувати… грудьми; гра “Побрий голову дитині”. Уже згадувана японська іграшка “Я наступив на кота” чи дитячий набір “Похорон Барбі”. Засилля монстрів, які пропонуються, вражає. Ляльки з жахливим оскалом, зеленою шкірою, скелети, що світяться в темряві…
“Обираючи дитині лялькового друга, будьте пильні: агресивні іграшки можуть розвинути комплекс неповноцінності, а еротична лялька Барбі — спричинити булемію або раннє статеве життя, — каже київська психологиня Олена Веремєєнко. — Десь у три роки маля вчиться пізнавати себе. І робить це через іграшки. Дитина якоюсь мірою асоціює себе з ними. Але все частіше, замість зайчиків та ведмежаток, дітки збирають колекцію покемонів, телепузиків, “товаришують” з різноманітними потворами, роботами та зубастими драконами”. Фахівці твердять, що від таких “друзів” може постраждати дитяча психіка.
Чим загрожують потвори і “страшилки” дитині? Це — агресія, відчуття безкарності, різноманітні фобії. До цього “букета” можна додати комплекс неповноцінності, недовіру до навколишнього світу. Дитина може замкнутись, створити власний світ з лялькових “охоронців” і нікого не підпускати до себе.
…Покажи свою іграшку, і я скажу хто ти: справді, іграшка багато говорить про її власника, іграшка, як ніщо інше, розкриває внутрішній світ дитини. І коли вона обирає агресивну або страшну ляльку, батькам варто замислитись. “Якщо дитина грається переважно з однією лялькою, вона хоче цим щось сказати. Наприклад, дракон з величезними зубами говорить про те, що вона почувається незахищеною, — пояснює пані Веремєєнко. — Зуби — це своєрідний захист. Дитина нікому не довіряє і підсвідомо намагається захистити себе від загроз, які існують у навколишньому світі. Можливо, їй не вистачає батьківської уваги або немає, куди виплеснути свої емоції”.
Як допомогти?
Не варто наслідувати моду та купувати іграшку з популярного мультфільму. Тупуваті телепузики не зроблять з дитини вундеркінда, бо не несуть корисної інформації. А ще придивіться до сюжету гри. Якщо у кінці гри побачите розкидані по квартирі рештки прекрасного принца або повішену на косі Василину Прекрасну, спробуйте внести у гру свої корективи. Підкажіть цікавий сюжет, у якому добро перемогло б зло. Проаналізуйте, чи достатньо часу ви приділяєте дитині. Якщо ні — спробуйте викроїти зайву годинку і погратись з малечею в рухливі або інтелектуальні ігри. Якщо ж ви занадто опікуєтесь власним чадом, згадайте: маля — також людина. І потребує особистого простору та свободи. Обов’язково кажіть дитині, що вона найкраща, найкрасивіша і що ви її любите. Почитайте дитині казки народів світу та великих казкарів.
Чи потрібні
малюку монстри?
Виявляється, страшні іграшки бувають різними. Серед них трапляються і… корисні. Принаймні так вважає харківський психолог Олександр Романов. На його думку, страшні іграшки, що зображують міфічних істот і казкових персонажів, є майже в кожній культурі. То навіщо вони?
Деякі батьки і педагоги дивуються, що в народних казках багато моторошних і жорстоких епізодів. Проте психологи давно довели, що саме вони дають змогу дитині перебороти власні страхи. Іграшкові персонажі — Ведмеді, Бабайки, Песиголовці слугують тій же меті. Дитина, граючи, може перемогти іграшкового Змія Горинича і почуватися справжнім хоробрим лицарем. До того ж традиційні казкові страховиська мають дещо кумедний вигляд.
А от сучасні бетмени і понурі люди-ікс — інша історія. По-перше, більшість цих чудовиськ, як не дивно, “хороші”. Але ці герої постійно б’ються з такими ж чудовиськами, лише “поганими”. Тобто, добра потвора перемагає злу, та обидві вони все одно потвори. Це в уяві малюка може розмивати кордони між добром і злом.
Ще одна небезпека — дитина часто ототожнює себе з улюбленою іграшкою. А якщо її іграшкова скриня наповнена різними монстрами, то якого друга вона собі обере і ким, зрештою, уявлятиме себе?..
“Монстри”, “кошмарики”, інші “страшки” в Україні не виготовляються, переконують експерти, а довозяться, як правило, з Китаю. Але попит на такі забавки у нас є. На жаль, сучасні діти полюбляють і сучасних монстрів — людей-павуків, роботів-трансформерів і черепашок-мутантів. Не одна дитина заклякала від захоплення перед полицею з цими пластиковими потворами. То що робити батькам, які хочуть подарувати дитині справді добру іграшку?
Психологи радять не брати дітей із собою до магазину. Хай іграшка, яку батьки виберуть самі, стане сюрпризом для малюка. Сподіваємося, сюрпризом корисним.

Тетяна Слободянюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *