25 вересня Хмельницька міська територіальна виборча комісія завершила реєстрацію кандидатів у депутати до міської громади. Як відомо, 12 політичних партій висунули 451 претендента на 42 депутатські мандати. Це — “Команда Симчишина”, ВО “Батьківщина”, ВО “Свобода”, “Воля”, “Громадянська позиція”, “Сила і честь”, “Європейська солідарність”, “Опозиційна платформа — За життя”, “Наш край”, “Радикальна партія Олега Ляшка”, “За конкретні справи”, “За майбутнє” та “Слуга народу”. У списку кандидатів на посаду міського голови — п’ятеро висуванців, які йдуть від партій.
Передвиборча кампанія стартувала 5 вересня. Неофіційно ж розпочалася значно раніше. Дружними рядами на вулиці та дороги “вийшли” білборди та автомобілі з наліпками фото кандидатів. А ви пам’ятаєте написи на них, крім, звичайно, облич? Я — ні. До речі, вартість одного борда на місяць — приблизно 10 тисяч гривень. Я вже мовчу про Facebook, де нас усіх атакує 25 кадр з тими ж обличчями, що й на білбордах. Скільки ж коштів оті олігархи викидають, щоб втриматись біля великого корита! Так, саме біля великого. Адже ви помітили, що списки майже всіх партій очолюють нинішні народні депутати, які ніколи не проміняють тепле місце у Верховній Раді на міську чи районну ради, де потрібно працювати на громадських засадах. У такий спосіб вони піарять себе перед позачерговими парламентськими виборами, про які, скоріше за все, оголосять уже скоро. Втім чи додасть це кандидатам балів? Можливо, а можливо, й ні. Бо ми таки більше знаємо чим вони займаються у парламенті і за які закони голосують. Знаємо також чого вони вартують і здогадуємось, чому тримаються за свої крісла. Втім усе залежить від нас. Головне — не голосувати “по приколу”, бо вже маємо прикол.
В електоральному полі — агітатори
Раніше, коли хтось невідомий дзвонив у двері, то, відчинивши, одразу бачиш, хто перед тобою: “Добрий день, Ви у Бога віруєте?”.
Тепер дзвонять частіше, тільки, замість звичної скоромовки про кінець світу і спасіння, незнайомка чи незнайомець накидаються з іншим: “Добрий день, я від партії… Пропонуємо проголосувати за нашу політичну силу. Який у вас номер телефону, як вас звати?”
Позбутись цих “свідків” так само важко, як і попередніх. Бо коли ти відповідаєш, що це твоя особиста справа, агітатор починає зосереджено і, головне, швидко, діставати з оберемка реклами передвиборчі плакатики та газетки. Подібний агітаційний штурм раніше спостерігався тільки під час виборів президента і народних депутатів.
Лабіринти бюлетенів і хмельницькі особливості
Обирати нових чи старих — справа кожного. Так само, як довіряти-не довіряти соцопитуванням та рейтингам. Але хто ж може пройти до міської ради? Нинішні? Вчорашні?
За аналізом всеукраїнського видання “Український тиждень”, на минулих виборах у 2015 році до місцевих рад Хмельниччини обрали від 16 до 47 відсотків депутатів, які вже мали досвід роботи в раді попереднього скликання. Тобто, хоч кандидати щоразу до виборів змінюють політичну силу на більш популярну в регіоні та “прохідну”, з більшими ресурсами для ведення агітаційної кампанії та реалізації благодійних ініціатив для виборців, що характерно для місцевої політики, люди обирають тих, кого добре знають, при цьому партійні програми та ідеологію до уваги переважно не беруть.
Так, у 2015 році на політичному полі Хмельниччини активно запрацювали так звані регіональні партії — “За конкретні справи” й “Поруч”, лідери яких — народні депутати-мажоритарники від області Олександр Герега та Сергій Лабазюк. Окремі кандидати з-поміж тих, хто прагнув знову зайти до місцевих рад, скористалися цією можливістю й змінили партійність. Наприклад, до Хмельницької міської ради у 2015 році на цій хвилі зайшли четверо висуванців партії “За конкретні справи”, які на попередніх виборах представляли Партію регіонів, ВО “Батьківщина”, партії “Нова політика” та “Фронт змін”. Як гратимуть старі-нові гросмейстери на новій шахівниці? Покаже час. А поки що бачимо занадто велику кількість білбордів, сітілайтів від цих політичних партій і така атака насторожує.
Тетяна Слободянук