18 квітня 2019 року тоді ще кандидат на посаду президента України Володимир Зеленський заявив в ефірі передачі “Право на владу” телеканалу “1+1”, що якщо його викриють на тіньових схемах збагачення, він готовий скласти повноваження. “Якщо порушу закон, то піду (у відставку) сам”, — заявив він. Але то, скоріш за все, була звичайна маніпуляція, щоб показати виборцям, що він чесний хлопець. Натомість уже цього літа Зеленський “забув” задекларувати суттєві зміни свого майнового стану (14,47 млн грн від продажу землі та нерухомості!), а це серйозне порушення закону “Про запобігання корупції”. І якби щось подібне здійснив президент будь-якої іншої європейської держави, то одразу б склав повноваження, навіть не чекаючи відкриття проти нього кримінального провадження.
У нас усе інакше. Йти у відставку навіть після порушення закону наші правителі не вміють, а відкрити кримінальне провадження, зокрема проти президента, в нас не дозволяє закон, оскільки президент недоторканна особа до того часу, поки не складе повноваження. Очевидно, саме свою відчуваючи безкарність, Зеленський сьогодні зухвало порушує Конституцію та Виборчий кодекс, оскільки використовує свій особистий графік та бюджетні кошти, щоб агітувати за партію “Слуга народу” і представляти кандидатів від неї. А цього робити він не має права, бо немає права (вибачте за тавтологію) під час каденції представляти жодну політичну силу взагалі. Більше того, немає права бути членом жодної політичної партії.
Чому ж він це робить? Відповідь одна: рейтинг його команди після президентських і парламентських виборів суттєво знизився і підстав цьому є більш ніж достатньо. Місцеві вибори для “Слуг народу”— це ще один крок до поразки. А відтак Зеленський має надію, що від остаточної фіаско “Слуг народу” може врятувати його колишня популярність та бренд. Втім, навряд чи, адже його популярність уже залишилась у минулому, а гасло “Зробимо їх разом”, хоч і дещо змінилося, та оте “Зе” на кожному кроці вже не просто муляє око, а викликає в людей огиду.
Більше того, так званим новим обличчям Зе-команди, які заповнили Верховну Раду, — весільні фотографи, сценаристи, артисти оригінального жанру, випадкові малоосвічені люди, за якими стоять справжні “ляльководи”, громадськість уже дала оцінку. А відтак на місцевому рівні такі маневри не пройдуть, бо потенційних кандидатів люди бачать наскрізь і можуть судити за їхніми справами. Особливо це стосується лідерів громад — усі вони на видноті. Але команда президента робить фактично те саме, що й рік тому, має схожі гасла, безупинно возить президента як весільного генерала з одного регіону в інший. Але зараз це не має жодного ефекту — народ прозрів! І президент це знає, але заради бажання увійти до складу більшості в місцевих радах може пустити в хід весь свій арсенал та інструментарій, включно з кримінальними справами проти мерів та їхніх союзників, що він уже почав робити в Черкасах, Дніпрі та Івано-Франківську.
Тож замість того, щоб виконувати свої прямі обов’язки, закріплені в Конституції: представляти Україну на міжнародній арені та виконувати функцію головнокомандувача, Зеленський взяв на себе повноваження агітатора та уряду, адже більшість його заяв присвячено саме питанню повноважень уряду, а не президента. Схоже, він не розуміє, що про дороги, мости та лікарні має говорити Шмигаль і це його зона відповідальності, давати правову оцінку злочинності має не його внутрішня впевненість, а незалежне судочинство.
А ось забувати, що в країні йде війна, що вже сьомий рік Крим і частина Донбасу перебувають під російською окупацією, головнокомандувач Зеленський права не має. Він зобов’язаний своїми діями відповідати за життя кожного солдата, заявляти в повний голос про те, що Росія знову почала стріляти. Натомість президент підписує наказ, за яким наші військові не мають права відкривати вогонь у відповідь, навіть коли ворог відкрито по них стріляє! А нещодавно Зеленський разом зі своїми політичними маріонетками Кравчуком та Фокіним дав згоду на спільне інспектування з терористами й окупантами українських військових позицій. Хіба це не зрада? Хіба це не здача національних інтересів? Втім і попередня влада, і Зе-влада не демонструє народові, що агресор воює не за російську мову на Донбасі і сам Донбас, а проти незалежної України, за можливість знову підкорити її собі і, як раніше, на власний розсуд вирішувати її долю. Така антиукраїнська політика з боку нинішньої влади позбавляє суспільство правильних орієнтирів у момент великої національної небезпеки. І не можливо не помітити, що за президента Зеленського проросійські настрої в Україні помітно зросли. Дехто не думає, що Росія розпочала війну в 2014 році не для того, щоб зараз укладати з нами мир на наших умовах, а тільки на своїх. Уявіть, Росія, яка захопила українські території, Росія, чиї війська вбивають українців, диктує нам свої вимоги, а президент України плазує і прогинається перед агресором, замість того, щоб вимагати не перемир’я, яке ніколи не було ефективним, а виведення російських військ з усієї території держави. Словом, він має займатись тим, чим належить займатись президенту, а не агітувати за кандидатів від “Слуги народу” на місцевих виборах. Зе-бренд — це вже фіговий листок, який не виконує свою функцію.
Лариса Світловська