Громадський транспорт — одна з найважливіших галузей функціонування міста і впливає на наше життя більше, ніж здається на перший погляд. Адже щодня містянам потрібно діставатись з однієї точки в іншу, а якщо врахувати, що в Хмельницькому 72% населення — працездатного віку, а кожна десята людина — студент, то навантаження на громадський транспорт досить велике. На відміну від міст-мільйонників, у нас немає метро і навіть трамваїв. Але є інша велика перевага — тролейбусна інфраструктура, яку замість звичного для українських міст знищення Хмельницький наполегливо розвиває. Віктор Паламарчук, директор КП “Електротранс” детальніше розповість нашим читачам про роботу підприємства та виклики, з якими воно стикнулося через пандемію коронавірусу.
— Вікторе Анатолійовичу, на думку людей, громадський транспорт є найбільшим інкубатором пандемії. Хоча іноземні фахівці вважають, що вірогідність захворіти в громадському транспорті складає лише 4-5%, тоді, як у закритих приміщеннях, багатолюдних місцях — 25-32%. Ви погоджуєтеся з цим?
— Міжнародний союз громадського транспорту (UITP) вважає транспорт середовищем високого ризику підхопити інфекцію. Причини — велика кількість людей у замкненому просторі з обмеженою вентиляцією, неможливість контролю хворих на вході, велика кількість поверхонь-переносників вірусу (поручні, дверні ручки). Тому з перших днів пандемії для нас питанням номер один стала безпека пасажирів, водіїв, контролерів. Були створені спеціальні бригади, які в посиленому режимі ретельно проводять дезінфекцію як у салонах тролейбусів, автобусів, так і на зупинках громадського транспорту. Також одразу забезпечили своїх працівників необхідними засобами індивідуального захисту, і це дало результат. Слава Богу, випадків захворювання на COVID-19 серед працівників “Електротрансу” немає. Це підтверджує діагностика, яку постійно забезпечує нашим працівникам міська влада.
— Більшість європейських країн не зупиняли громадський транспорт навіть у розпал пандемії. В нас за розпорядженням Кабміну громадський транспорт перейшов у режим спецперевезень, згодом уряд дозволив перевізникам брати пасажирів лише за кількістю сидячих місць і це породило чимало проблем, а відтак і незадоволення серед пасажирів.
— Навіть у кризові часи громадський транспорт є критично важливим для гарантування мобільності, зокрема й для того, щоб забезпечити доступ людей до місця роботи, медичних закладів. Звісно, що ми не маємо права порушувати розпорядження уряду і виконуємо його. І хоча щодня з шостої ранку на маршрути міста виходять 73 тролейбуси, через обмеження місць у салоні всіх пасажирів вони не можуть забрати, особливо у час-пік.
— Чимало людей, особливо, коли потрібно їхати кілька зупинок, почали більше ходити пішки. Багато хто пересів на велосипед, благо, в місті в останні роки прокладено 12 кілометрів велодоріжок. Є категорія людей, які на роботу дістаються на власному авто. Крім того, є ще й маршрутки.
— Одне авто перевозить щонайменше п’ятьох людей, часто — лише одну особу, тролейбус множить ці цифри в десятки разів. А тепер уявіть, скільки простору займають, приміром, 40 автівок і один тролейбус? А скільки викидів в атмосферу ми отримуємо від 40 автівок? А скільки заторів, якщо всі користуються індивідуальним транспортом? Так само маршрутки: проблему перевезень вони в повному обсязі не вирішують, оскільки тролейбусом користуються приблизно 85 відсотків населення, зокрема й пільгові категорії, які не платять за проїзд.
— Для підприємства, мабуть, це великі збитки?
— За останні чотири роки за кошти міського бюджету ми придбали дуобус та 32 тролейбуси, п’ять із яких — на автономному ходу, тобто можуть їхати без мережі на батареях і це великий плюс, адже будувати нові мережі надзвичайно дорого. Цього року міськрада заклала в бюджет 20 млн грн і ми мали закупити в лізинг п’ять великогабаритних автобусів, але через коронавірус ці гроші рішенням сесії міськради були спрямовані на медицину, що правильно. Щодо наших нинішніх проблем, то недоотримуємо з бюджету за перевезення пільговиків десь 850 і більше тисяч у місяць. Але ми зобов’язані триматися на так званому великому плаву, бо іншого шляху немає. Нам потрібно максимально забезпечити перевезення.
— Як же справляєтесь? На чому економите?
— Розміщуємо на тролейбусах і в салонах рекламу. Можливо, комусь із пасажирів це не подобається, але для нас це додатковий заробіток. Зменшуємо темпи ремонту і випуску тролейбусів. Усі ремонти виконуємо власним ресурсом. Якщо, наприклад, рік-два тому мали справних 75-80 тролейбусів, то нині 90-92 тролейбуси, які можна випустити на маршрути. Проблема в іншому — катастрофічно не вистачає водіїв тролейбусів і не лише в нашому місті, а й в цілому по Україні.
Тому на зарплаті водіїв не економимо, бо від них залежать статки підприємства. Такі міста, як Київ, Одеса, Харків, з нетерпінням чекають, коли ж ми почнемо скорочувати водіїв, щоб переманити до себе більшою зарплатою. Тому нині водії першого класу мають нарахування 20 і більше тисяч у місяць.
Хоч деякі структури нас звинувачують, що піднімаємо заробітну плату. Розуміємо, що грошей не вистачає. Але сьогодні іншого шляху, як платити гідну заробітну плату в першу чергу водіям та й іншим категоріям, немає.
— Як же вдається залишатися на плаву?
— Ми одні з перших в Україні почали працювати по галузевій угоді. Її впровадили ще в березні цього року. Вона й передбачила суттєвий ріст заробітної плати. Усім і в першу чергу людям робітничих професій. І ми задоволені.
— Початок навчального року диктує для підприємства нові виклики, адже додасться ціла гвардія пасажирів-школярів. Чи готові тримати удар?
— Сьогодні це питання надважливе. Міський голова дав вказівку, щоб з 1 вересня ми випустили на маршрути не менше 82 тролейбусів, тобто на 10 машин більше, ніж тепер. Тролейбуси готові. На початку серпня випустили вісім нових водіїв, яких навчали ще з минулого року. Вони успішно склали іспити, пройшли стажування і вже перевозять пасажирів. Після того, як збільшили зарплату, до нас почали з заробітків повертатись наші ж водії. Тобто проблем зі збільшенням одиниць транспорту з 1 вересня не буде.
Інше питання, якщо уряд не зніме обмеження щодо перевезення лише сидячих пасажирів, шукатимемо інші шляхи, щоб упоратись із перевезеннями. Великий плюс — розумні зупинки з електронним табло, адже пасажири мають змогу планувати свій маршрут завчасно. Наразі міська рада звернулася до Кабінету міністрів із проханням дозволити перевозити необмежену кількість людей. Відповіді поки що немає.
— А що з електронними квитками? Наскільки мені відомо, вони вже працюють у тестовому режимі.
— У кінці січня ми почали встановлювати валідатори для фіксування безготівкового розрахунку за проїзд у громадському транспорті та кількості пільговиків. Для більшості система автоматизованого обліку оплати проїзду в громадському транспорті міста знайома як електронний квиток. З лютого цього року його почали видавати пільговим категоріям. Процес встановлення пристроїв для зчитування та обробки інформації доволі не простий, оскільки передбачає технічне переобладнання транспорту, зокрема проведення електродротів у середині поручнів. З монтажними роботами та запуском усієї системи ХКП “Електротранс” впоралось і вже минулого тижня в тестовому режимі електронний квиток запрацював. Поки що тестують проїзд пільгових категорій. Більшість із них обізнані з роботою валідаторів, іншим допомагатимуть кондуктори.
За допомогою встановленої програми зможемо відслідковувати кількість пільгових пасажирів щодня. Нині їх не так багато, оскільки є обмеження щодо перевезень пасажирів. Але 10-12 тисяч ми вже сьогодні відслідковуємо. Коли е-квитком користуватимуться всі пільговики, це дозволить уже наступного року зекономити 2-3 мільйони гривень. Втім ще не всі пільговики отримали електронні квитки. Зокрема з 16 тисяч інвалідів загального захворювання їх мають лише 8 тисяч, а з 38 тисяч пенсіонерів е-квиток отримало 15 тисяч. Їх пільговикам видають у восьми громадських приймальнях, а також у ЦНАПі. При собі потрібно мати паспорт, ідентифікаційний код, пенсійне посвідчення або посвідчення, за яким надається пільга. Отримати е-квиток можна впродовж іще двох місяців. Хто цього не зробить, не зможе користуватися пільгою. Наразі пільговий е-квиток — безлімітний, тож кількість поїздок на ньому необмежена.
— Коли електронні квитки будуть запроваджені для решти пасажирів?
— Ми плануємо за кілька місяців запустити е-квиток для всіх пасажирів і повністю перейти на безготівковий розрахунок за проїзд. Е-квиток потрібно купувати і поповнювати грішми через термінал або через банківські установи. Для “зайців” контролери матимуть спеціальні пристрої для перевірок (штраф, нагадаємо, наразі становить 160 гривень). Водночас пасажири зможуть також купувати звичайний квиток у водія: це іногородні та ті, хто не встиг поповнити грішми електронний квиток або забув його вдома.
— Будь-яка інновація має свої плюси і мінуси. Запровадження безготівкового розрахунку за проїзд — не виняток?
— Кожна справа має і плюси, і мінуси. Позитивне те, що розраховуватись карткою замість живих грошей зручно. Зайшовши в тролейбус, потрібно біля стаціонарного валідатора провести карткою, з якої спишуться кошти за проїзд. Але якщо пенсіонер забуватиме валідувати свій квиток — це мінус, оскільки від цього залежатиме відшкодування підприємству. Якщо ми отримуватимемо відшкодування за фактично перевезених пільговиків — це плюс. Якщо сума відшкодування з міського бюджету за пільгові категорії пасажирів буде в межах призначень — це мінус, оскільки тоді потрібно буде піднімати вартість квитка, а це не бажано навіть попри те, що в Хмельницькому — найдешевший тариф. Наприклад, у Тернополі за проїзд у тролейбусі пасажир платить 6 гривень. Знову ж таки, якщо міський бюджет відшкодовуватиме за фактом і приватним перевізникам, і комунальним, буде велика конкуренція, і це плюс. Адже перевізники мають думати, як перехопити пасажира, а відтак покращуватимуть якість послуг.
Нюансів багато, але такою системою обліку оплати проїзду користується вся Європа. Хтось скаже, що в них комфортний громадський транспорт, а для нас це недосяжна мрія, то це не так. В Україні може бути зручна інфраструктура, а в Хмельницькому вона однозначно буде.
Розмовляла Лариса Світловська