“Весь світ театр, а люди в ньому — актори”, — сказав колись великий Шекспір. І з ним неможливо не погодитись, особливо нам, українцям. Хіба що дещо перефразувати його, бо ж таки люди в нас — глядачі, а актори — це наша влада, причому не лише Зеленського, він, Зеленський просто перевершив попередників своєю майстерністю грати роль. Адже наші державні мужі, яких, до речі, ми з вами приводили до влади, завжди були в певному образі і працювали за чітко написаним сценарієм. І як у справжньому театрі, коли старі актори довго не йдуть зі сцени, наші “актори” так само. Один з них — перший президент України Леонід Кравчук, прозваний у народі хитрим лисом. А народ у нас мудрий: як скаже, то прямо в десятку. Так ось, цей “талановитий актор”, який вже не попахує, а просто смердить нафталіном, знову знайшов спільну мову з новим головним режисером театру і, граючи досі у масовках, таки отримав головну роль. Він очолив українську делегацію у Тристоронній контактній групі в Мінську. Втім, це не перша головна роль Леоніда Кравчука. Колись він грав ролі, зрежисовані його соратником Медведчуком та їхньою “мафіозною” СДПУ(о), до якої він належав і з рук якої годувався. Згодом, у 2008 році наш “актор” змінив годівницю, виконуючи роль пропагандиста й адвоката не менш відомої “актриси” Тимошенко. А якщо згадати 1993-й, коли з легкої руки Леоніда Кравчука була створена славнозвісна корпорація, яка мала розрахуватися з Туркменістаном за газ, а натомість ця корпорація повісила на Україну 240 мільйонів доларів боргу, то можна сказати, що Кравчук ніколи не працював за просто так і, тим більше, за ідею.
А хто здав ядерний статус України? Леонід Макарович й здав, брешучи і при цьому навіть не червоніючи, що нібито Україна не могла утримувати ядерну зброю і тому подібне. А злочинна приватизація, “кравчучки”? Це хіба було не за нього? Але якщо гарно переглянути увесь репертуар цього “актора”, то усі його ролі тягнули, мабуть, на найвищу “нагороду”, але на те він і хитрий лис, і не просто хитрий, а фарбований. Адже у 2006-ому, коли на вибори йшов Блок “Не так!”, на агітках цієї новоствореної партії були гасла: “НАТО — нет!”,
“Русскому языку — Да!”. І прикрашав цю макулатуру хто б ви думали? Той самий Леонід Кравчук, наш “патріот”, який давно вже розміняв дев’ятий десяток літ, але залишився вірним своїй суті совкового номенклатурника та запроданця, який за копійку годен матір продати. Цікаво, а скільки срібняків йому заплатили за виступ на телеканалі “Росія 1”, під час якого він відверто ліз в одне місце журналістці — маріонетці Путіна — Скабєєвій навіть після того як вона заявила, що Донбас — це не Україна! А потім запросив цю проплачену “зірку” рашинського брехливого телеканалу, яка вже шостий рік поспіль принижує, насміхається над Україною та українцями, до нас!
Сидів би цей прислужник “Слуг народу” тихенько у своєму затишному сімейному кубельці й тішився, що народ наш поки ще глядач, і замолював би гріхи свої, так він вирішив бути “миротворцем” і здати інтереси Україну ворогові, очоливши українську делегацію в ТКГ! Домовлятися з ворогом за умовами ворога про мир? Та навіть простому пересічному українцю відомо, що якщо Росія не досягне своїх політичних цілей в Україні, бойові дії будуть поновлені. Є питання і не одне. Наприклад, а хто застосовуватиме “дисциплінарні заходи” до порушників перемир’я? З української сторони все йтиме по вертикалі ЗСУ. А з іншої? ДНР і ЛНР? Власне, це і є метою РФ, яка заявила, що не може забезпечити контроль режиму припинення вогню. Адже вона не вважає себе стороною конфлікту. Здається, що й наш президент, який ще жодного разу не назвав Росію ворогом, вважає так само. Інакше б українську делегації ТКГ не очолив Леонід Макарович. Місце в ній патріотам. Можливо, тоді РФ не буде гнути свою лінію, називаючи російсько-українську війну на сході внутрішньоукраїнським конфліктом, і армію українську ніхто не здасть, а відтак мир досягатиметься за українськими умовами.
А що ми маємо вже у перші дні “всеосяжного перемир’я”? ОБСЄ зафіксувала 225 порушень на Донбасі. А далі? Далі Росія продовжуватиме вбивати наших хлопців, диктувати свої політичні умови і не тільки.
Лариса Світловська