Персона

Стелить дорогу доля

На життєвому шляху Миколи Таболи — заслуженого лікаря України, заступника директора обласного протипухлинного центру з медичного обслуговування населення траплялися і терни, проте він не нарікає на долю.
Дитинство і юність Миколи Михайловича збігли в селі Ключівка Красилівського району. З дитинства юнак виношував у серці мрію стати лікарем. Тому після закінчення Антонінської десятирічки вступив до Вінницького медичного інституту, який успішно закінчив.
Дипломований фахівець за державним розподілом отримав направлення в Антонінську районну лікарню, де кілька років працював хірургом й онкологом. Відчувши, що бракує знань, продовжив навчання в клінічній ординатурі, де доля звела його зі знаним в Україні науковцем-онкологом Миколою Шевченком. Багато вдалось у нього навчитися. А коли повернувся до Хмельницького, запросили в обласний онкодиспансер (нині обласний протипухлинний центр), де потрібні були хірурги. Там Микола Михайлович отримав шанс реалізувати на практиці здобуті в ординатурі знання. Тодішній головний лікар В’ячеслав Шаренко запропонував молодому фахівцю посаду заступника з медичних питань. Добряче довелося крутитися, аби якнайшвидше відкрити такий необхідний у регіоні лікувальний заклад. З В’ячеславом Васильовичем шукали обладнання, інвентар, формували колектив…
Микола Табола щабель за щаблем долав свої життєві і професійні віхи: працював заступником головного лікаря, завідувачем хірургічним відділенням, старшим ординатором і знову начмедом. І завжди на будь-якій посаді віддавався улюбленій справі, адже його покликання — служити людям.
У третю неділю червня Миколу Таболу вітають з Днем медичного працівника друзі, колеги, вдячні пацієнти та їхні рідні. І цьогоріч були зворушливі слова і букети квітів. Як завжди, приїжджає привітати свого рятівника і мешканка одного з сіл Прибужжя Ганна Петрівна (з етичних міркувань не називатимемо її прізвища).
“Завдячуючи золотим рукам мого рятівника, — розчулено каже Ганна Петрівна, — я знову маю можливість милуватися чудовими ранками і сонячними днинами, доглядаю онуків. Довіку не забуду цієї щедрої на добро людини”.
Микола Табола та його колеги з 1998 року проводять операції на грудній клітці при пухлинах стравоходу та верхніх відділень шлунка, а також на печінці.
За заслуги перед церквою Микола Табола нагороджений орденом Святого Володимира.
Понад 38 років трудової діяльності в онкодиспансері, майже 23 начмедом — час пізнання та переосмислення своєї долі. Воістину золотий час, коли рясний засів розуму і добра дає добрі сходи.

Валерій Марценюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *