У музеї Проскурівського підпілля, що на вул. Шевченка, серед експонатів можна побачити загадкові предмети, які з першого погляду навіть важко з чимось конкретним асоціювати. І, лише ознайомившись з інформативним написом, можна зрозуміти, що це — таємне знаряддя проскурівських підпільників для тиражування антигітлерівських листівок у часи нацистської окупації.
З перших її днів патріоти Проскурова об’єдналися для боротьби. Вони утворили Проскурівську підпільну організацію, яка стала перешкоджати окупаційному режиму в місті. Велику роль у цій боротьбі відігравало розповсюдження достовірної інформації серед місцевого населення. Оперативні зведення Радінформбюро прослуховували через радіозв’язок та записували. Спочатку листівки зі зверненням до людей писалися від руки. Це збивало з пантелику поліцаїв та фашистів, оскільки листівки були написані різними почерками. Але підпільники поступово зібрали мобільний друкарський верстат.
Підпільниць Марію Ченаш та Марію Трембовецьку відправили на роботу в міську друкарню, де видавалася нацистська газета “Український голоc” та друкувалася різноманітна німецька документація. Протягом кількох місяців підпільниці у взутті виносили з редакції папір, шрифт і фарбу. Щодня вони передавали в підпільну організацію від 30 до 50 друкарських знаків, які зберігалися у спеціальних текстильних мішечках.
Спільними зусиллями згодом організували друкарню, яка почала працювати на конспіративних квартирах з квітня 1942 року. Після тривалої та напруженої роботи на явочній квартирі Петра Семенюка Марія Трембовецька створила першу листівку. Оскільки належних умов та досвіду для верстання не було, листівка вийшла не зовсім привабливою. Проте це вже був неабиякий успіх. Якось друкарню ледь не викрили німці. Цей випадок терміново обговорили й вирішили постійно змінювати її місцезнаходження.
З квітня 1942 року до травня 1943-го друкарня випустила шість листівок великого формату на теми: “Відозва до населення” — все про звірства нацистів у концтаборах; “Про знищення єврейського населення”, “До населення окупованих областей України”, “Про бої під Сталінградом”.
У відповідь на спробу гітлерівців мобілізувати для рейху робочу силу патріоти розповсюдили листівку “Лист до матері з німецької неволі”, у якій ішлося про каторжні умови праці та знущання з українців у фашистській Німеччині.
У 1943 році підпільники надрукували “Звернення до населення” з закликом не їхати на роботу до Німеччини, а також випустили велику кількість повідомлень Радінформбюро. Тираж листівок складав 18000 екземплярів.
Підпільна друкарня забезпечувала підпільників і партизанів потрібними документами, штампами та печатками. Було оформлено 120 бланків про непридатність молодих людей їхати до Німеччини. Марія Ченаш робила штамп приписки німецькою мовою “Мелькарте” (посвідчення працюючого). Виготовлялися посвідчення, довідки, паспорти, ордери, прописки та нічні перепустки.
Листівки розповсюджували всі члени підпільної організації. Їх розклеювали в окупованому Проскурові та районах, передавали до сіл області керівники груп. Три випуски листівок надруковано німецькою мовою, їх підкидали в вагони з нацистами, котрі їхали на фронт. Останні листівки вийшли в грудні 1943 року з закликом вести боротьбу проти окупантів. Всі тиражі підпільної проскурівської друкарні складали 42000 листівок.
Пізніше голова Проскурівської підпільної організації Микола Храновський дістав друкарську машинку й кількість листівок значно зросла.
Робота підпільників у тилу ворога була надзвичайно небезпечною і складною. Завдяки їм правдиву інформацію у Проскурові отримувало мирне населення. Варто додати, що чимало сміливців, котрі створювали та розповсюджували друковані антигітлерівські листівки в окупованому Проскурові, на той час були неповнолітніми.
За інформацією міського
музею Проскурівського підпілля
Уламки підпільної друкарні
