З 10 березня до 17 квітня оголошений місячник благоустрою
Тільки настає весна, як дбайливі господині одразу беруться за прибирання. Вичищають усі закапелки від бруду, вимітають, вимивають хату. Й обов’язково миють шибки у вікнах. Щоб засяяли чистотою, сонце заглядало в кімнати і вітер приносив лишень свіже повітря.
Так само й місто напровесні. Хоче все сміття із себе струсити, причепуритися й задихати на повні груди — потужно й впевнено. Чисто! Щоб було добре усім його мешканцям, тобто нам із вами.
До речі, а що власне думають вони про чистоту в нашому місті? Чи, що дуже важливо, підтримують її? Я запитала кількох хмельничан про це.
Іван Юрчишин, пенсіонер:
— Місто дуже чисте. Мені приємно ходити його вулицями. Я нещодавно був в одному обласному центрі (не буду його називати), то мене вразило, як там брудно порівняно з Хмельницьким. Усі урни для сміття переповнені, вітер повсюди розносить обгортки, поліетиленові кульки, різний інший непотріб. І, знаєте, мені стало приємно, що я живу в чистому місті. Звичайно, про це дбають житлово-комунальні служби, але не забуваймо, що багато чого залежить від нас. Чим ми охайніші, тим менше роботи цим службам. Не треба бути, вибачайте, свинями, прибираймо за собою.
Ольга Слободянюк, молода мама:
— Ми з моїм синочком щодня гуляємо у парку ім. М.Чекмана. Мені подобається, що там доріжки постійно підметені, з урн сміття регулярно забирається. Почуваєшся затишно. Ось лише нам самим теж треба дбати, щоб не засмічувати наше місто. І дітей цьому змалечку вчити. Бо інакше прибиральників не вистачить.
Валентина Осьмук, медсестра:
— Я живу в приватному секторі. Тут, на жаль, багато людей намагаються позбутися сміття, висипавши його на нічийній, так би мовити, території. Мене це дуже обурює. Чому, запитую себе щоразу, і я, і мої діти стежать за тим, аби не смітити, навіть обгортки з морозива чи цукерок часто приносять аж додому, якщо дорогою нема урни для сміття, тоді як багато хто дозволяє собі бути безсовісним? Невже так приємно ходити вулицями, на узбіччі якої шелестять під вітром різнокольорові обгортки з фольги? Тож їх завтра занесе на чийсь город і все одно доведеться прибирати. То чому це не зробити одразу?
Ось такі думки хмельничан. А про те, як нині, напровесні, місто дбає про власну чистоту, розповідає начальник управління житлово-комунального господарства міської ради Василь Новачок: “Оскільки зима не була суворою, то це стало підмогою міському бюджету. Ми використали дуже мало піщано-соляної суміші, яку закупили для посипання доріг, — десь третину. Тож маємо економію. Якщо й доведеться купувати на наступну зиму, то вже дуже мало. До того ж хочу зазначити, що вулично-дорожня мережа нині доволі чиста. Це пов’язано з тим, що снігу було зовсім мало. Ми сипали піщано-соляну суміш, сніг швидко танув і комунальники одразу прибирали дороги. Коли ж зима сніжна, стоять морози, то прибирати постійно немає змоги. Часом ще у квітні, згадайте, на узбіччі, буває, лежить замерзле сміття.
Так от, весна вже прийшла, тож цього тижня переобладнаємо більшу частину техніки на літній режим — поставимо пилососи “Глобус” і випустимо їх на вулиці. Працюватимемо уже за весняно-літнім часом, так би мовити”.
Загалом, каже Василь Новачок, місто доволі чисте. Комунальні організації добре попрацювали восени. Опале листя зібрано і тепер його практично немає на газонах, прибудинкових територіях, вздовж доріг. Яке ще сміття залишилося — збирається і вивозиться. Загалом, за розпорядженням міського голови з 10 березня до 17 квітня оголошено місячник благоустрою. Втім десятого числа ніхто не чекав, прибирання вже триває. Зрештою, цей процес повинен бути безперервним. І брати в ньому участь мають усі, щоб місто було чистим. На й загальноміську толоку, яка вже стала традиційною, вийдуть на вулиці, у сквери, прибережні смуги працівники різних організацій, аби зробити наше місто ще чистішим, прибрати його перед Великоднем, мов писанку.Що стосується об’єктів благоустрою, то нині активними темпами йде облаштування зони відпочинку біля озера в мікрорайоні Озерна. Триває капітальний ремонт пішохідних доріжок з облаштуванням лавочок та освітлення. Також очищається берегова смуга від завалів і сміття.
“На облаштування пішохідних доріжок уже витрачено мільйон гривень. Для завершення робіт потрібно ще 4,5 мільйона гривень”, — каже Василь Пилипович.
На очищення берегів було передбачено два мільйони гривень. У ході тендера вдалося знизити вартість майже на півмільйона гривень. Нині підрядна організація, яка перемогла, за допомогою техніки активно чистить берегову смугу. А вичищати ого-го скільки доведеться! Від очерету до пляшок і автомобільних шин від КаМАЗів! Ось вам ще один штрих до рівня нашого виховання.
Василь Новачок запевняє, що до 1 квітня берегову смугу повинні очистити. І дуже сподівається, що хмельничани цінуватимуть працю комунальників і не завдаватимуть шкоди природі.
На жаль, з об’єктів благоустрою у місті цьогоріч більше нічого не облаштовуватиметься. Багато хто цікавиться парком “Подільським”. Так от, нинішнього року передбачені кошти лише на виготовлення проєктно-кошторисної документації. Торік гроші були виділені на передпроєктну пропозицію, тобто візуалізацію. А на реалізацію проєкту потрібна солідна сума — приблизно 30 мільйонів гривень. Тому коли цей проєкт буде реалізовано, наразі невідомо.
“На жаль, — каже Василь Новачок, — коли врізається бюджет, насамперед страждає благоустрій. Набагато менше робитимемо капремонтів доріг, не будемо купувати нову техніку. Менше буде модернізовано об’єктів теплоенергетики, водопроводу, каналізації.
Ще у 2017 році спецфондуправління житлово-комунального господарства становив 330 мільйонів гривень. У 2018-ому — 250 мільйонів, у 2019-ому — 200 мільйонів гривень. Така негативна тенденція призвела до оцих 120 мільйонів у 2020-ому. Якщо враховувати всі інфляційні процеси, то це, мабуть, разів у чотири менше, ніж у тому ж 2017 році. І все це тому, що державний бюджет переспрямовує на місцеві бюджети видатки, які раніше були притаманними лише йому. До того ж згідно з законом, якщо дохід на одного громадянина міста більший, ніж у середньому по Україні, необхідно сплатити до держбюджету реверсну дотацію. Якщо у 2015 році вона становила 15 мільйонів, то у 2019-ому уже 50 мільйонів, а цьогоріч передбачено вже 70 мільйонів гривень. Тому, як самі бачите, на благоустрій міста виділяється щоразу менше коштів. Однак у нас є так звані “білі” плями, які необхідно ліквідовувати. Одна з них — заплава річки Південний Буг від вулиці Свободи до вулиці Трудової. Там усе заросло бур’янами, хащами. Потрібно все вичистити, зробити водовідвідні канали, які робилися там ще років 50 тому. Це доволі трудомісткий і затратний процес. Однак це точно питання не цієї весни.
Цьогоріч на утримання вулично-дорожньої мережі міста виділено 25 мільйонів 733 тисячі гривень. Якщо ми маємо певну економію на якійсь ділянці, то зекономлені кошти перепрофільовуємо на інший вид робіт. Ось, наприклад, уже цього року очистили від чагарників транспортну розв’язку на вулиці Кам’янецькій і Толстого. Роботи на дорогах тривають постійно, адже утримувати їх означає систематично прибирати від пилу, сміття, ґрунту”.
Попри те, що в управлінні ЖКГ катастрофічно не вистачає кадрів, ми бачимо, що місто наше все одно прибирається.
Чи задоволений чистотою нашого міста керівник управління ЖКГ? Василь Новачок відповідає, що так, задоволений. Можна, звісно, і треба ставити вищі вимоги. Однак нинішній санітарний стан міста не гірший, якщо не кращий багатьох європейських міст. Зокрема, порівняно з Варшавою ми програємо. Але однозначно виграємо перед багатьма італійськими містами. — І, впевнений посадовець, Хмельницький — один із найчистіших обласних центрів України.
Що стосується хмельничан, то не можна сказати, що вони не дотримуються чистоти. Ні, більшість свідома. Люди розуміють власну відповідальність за дотримання чистоти, прибирають, часто роблять іншим зауваження. Зрештою, у світі немає жодної країни, де б не смітили, навіть серед німців є такі, що смітять. Однак це дуже неприємно, коли мешканці приватного сектора вивозять сміття просто на берег річки Кудрянки. І річ тут навіть не в тім, що комунальники мусять прибирати за ними. Зрештою, це їхня робота. Тут справа набагато серйозніша: у низькому рівні нашої культури. Коли соромно за свого сусіда. А зробиш йому зауваження, то можеш почути навіть прокльони на свою адресу. Тому часом тихо підбереш пластикову пляшку на узбіччі, викинеш у контейнер та й по всьому. Бо таки дуже хочеться чистоти. А чисто де? Авжеж, чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Чому цю просту істину розуміють не всі?..
Тетяна Сікорська