Завжди український народ наснажувала патріотична пісня: вела в бій, загоювала душевні рани, вчила мужності й звитяги.
Частинкою з них поділилися українські артисти 21 лютого на вечорі патріотичної пісні “Ми — українці” в міській дитячій школі мистецтв.
Захід, присвячений Героям Небесної сотні, відбувся під патронатом міського голови Олександра Симчишина та за підтримки міського управління культури і туризму. Для хмельничан звитяжні, ліричні та жартівливі українські композиції виконували барди Ігор Білий та Едуард Драч, лідер гурту “Мері” Віктор Винник, письменники, музиканти Брати Капранови.
Традиційно першим концерт відкрив його ідейний натхненник, наш земляк Ігор Білий, якого знає і любить вся Україна. Він не раз їздив, аби своїми полум’яними й правдивими піснями підтримувати наших захисників в АТО, ООС. Як каже сам пан Ігор: “Бард — як кобзар, має співати лише те, що бачить: правду, якою б вона не була”.
Цього разу Ігор Білий почав із пісні про українців-пристосуванців, лінивих духом, які не хочуть нічого змінювати. “Немає волі, але їсти є щодня”, — заспівав він.
Рвав струни музикант, співаючи про Росію — “войовничу божевільню, яка живе з похмілля до похмілля”, та інші актуальні пісні.
Хмельничанина на сцені змінив гість з Кривого Рогу, відомий український бард, бандурист, рок-музикант Едуард Драч. Свою першу пісню “Не вірте, панно” присвятив жінкам, чиїх чоловіків забрала війна. “Не вірте, панно, що наречений розлюбив, ваше ім’я й було останнім словом, з котрим він навіки спочив”, — заспівав бард.
Згадав Едуард Драч і пісні, які виконував на фестивалі “Червона рута”, зокрема композицію на слова Тараса Шевченка “Б’ють пороги”. А також твір про Великого Кобзаря “Мойсей”. З серйозних композицій бард перейшов на жартівливі. Виконав “Новітній яничарський марш” про заяву Грицька Придурченка, хахла по національності, в райвно. Герой пісні пише: “Вмішалась сіла сатанінськая, нині кажда школа — українськая. Шо ето такоє, спрашиваю вас? Нєкуди дитину вести в первий клас”. На жаль, таких “придурченків” і нині серед українців багато.
Вперше на вечір патріотичної пісні у Хмельницький завітав співак з міста Сколе, що на Львівщині, лідер гурту “Мері” Віктор Винник, який завжди представляється: “Я — з України!”. Серед найзворушливіших його пісень — написана шість років тому, коли почали гинути перші мітингувальники на столичному Майдані, “Падала зоря”. Про тих, з ким разом стояв на Майдані, заспівав композицію “Незнайомий мій брат”.
Щоб трохи розворушити зсумований українським сьогоденням зал, співак виконав веселу пісню на галичанському діалекті “Теплий дощ валит по стрісі, а я стою в бальоновім плащи”.
З новими видами сучасної української музики хмельничан познайомили брати Віталій та Дмитро Капранови.
“Письменникам в Україні своїм ремеслом не заробити, доводиться співати”, — пожартували вони і почали співати про те, що“було в осені троє синів, двоє багряних, а третій — жовтий…”. Їхні мелодії були найбільш ліричними, релаксуючими, як бальзам на душу. Витіюваті рядки одразу змусили зал вслухатися і насолоджуватися воістину поетичним словом. Від Капранових Хмельницький дізнався, що таке кобза-реп. Це виконання речитативом творів під кобзу. Так музично оформили вони слова українського поета Сергія Татчина.
Коли поезія та музика скінчилися, на сцені знову згадали прозу життя. І, на жаль, нині дуже непростого. В рамках концерту представники міського Центру допомоги учасникам АТО, ООС нагородили дітей загиблих на сході країни воїнів іменними державними кулонами-оберегами “Батьківське серце”. Їх отримали доньки полковника Олександра Бойка Ангеліна, капітана Леоніда Смолінського Юлія та Марина, сержанта Миколи Неживого Тетяна, син капітана Андрія Рибцова Захар.
“Ми разом із вами пишаємося тим, що ваші батьки стали на захист України й віддали за неї життя. Попри біль смутку, ми горді за їхню звитягу”, — звернулася до них заступник міського голови Галина Мельник.
У рамках концерту “Ми — українці” відбувся благодійний збір коштів на підтримку воїна АТО, ООС, який нині лікується за кордоном.
Ірина Салій