Сьогодні сумна дата, шоста річниця розстрілу Небесної сотні. Тоді, у 2014-му, народ піднявся за проєвропейський вибір України. Революція гідності засвідчила нашу єдність у прагненні до цивілізованого життя. Майдан став виявом нашої гідності. Ми не знали, що це був лише початок боротьби. Але ми були сильні духом. І повірили, що владою в країні справді може бути народ. Що нині думаємо про події на Майдані? Як шануємо пам’ять полеглої Небесної сотні?
Борис ТКАЧ, начальник управління охорони здо-ров’я Хмельницької міської ради:
— Революція гідності показала силу духу українського народу, здатність мільйонів єднатися заради спільної мети. Герої Небесної сотні, не задумуючись, віддали своє життя за свободу і гідність своїх нащадків. Багато учасників Революції гідності прямо з Майдану йшли добровольцями російсько-української війни і поклали свої голови за світле майбутнє Української держави. Тому особливо прикро, коли українські і російські карлики заявляють про дегероїзацію Небесної сотні, звинувачують справжніх патріотів у всіх бідах і гріхах, популяризують переваги матеріальних благ над національною ідеєю. Українська національно-визвольна боротьба не завершена. Вона триває й нині.
Ігор ОЛІЙНИК, радник міського голови з питань АТО (ООС):
— Тема Майдану завжди була болючою: від того, що ми втратили Небесну сотню. Однак нині вона стає ще болючішою. Тепер уже від того, що почуваємося зрадженими. Таке враження, що нас “розвели”. І продовжують “розводити” далі. Здається, що ось-ось Героїв Небесної сотні уже й зрадниками назовуть.
Пригнічує й те, що цими днями почалися шквальні обстріли наших позицій під Золотим. Тож тема ця дуже важка. Але нам не треба втрачати оптимізму. Як у 2014-му, пам’ятаєте, стали військові з волонтерами та зупинили ворога. Ми не можемо відступити. Ми мусимо перемогти!
Валентина БАЗИ-ЛЮК, волонтер, керівник ГО “ДІЯ”:
— Герої Небесної сотні — це найкращий легіон Воїнів Світла і Добра! Мені та моєму чоловіку Михайлу випала велика честь бути та жити в тій прекрасній атмосфері пліч-о-пліч, знати в обличчя багатьох з Героїв. Вони житимуть доти, доки ми їх будемо носити в своїх серцях та пам’ятати про їхню мужність.
Я часто звертаюся до Легіону Небесної сотні і уже Тисячної сотні, які відали життя в боротьбі за нашу Україну.
Закликаємо вас, воїни, стати нам на допомогу в боротьбі зі страшним ворогом — російською ордою. Нам потрібно зберегти вільну Україну.
Ми висаджуємо алеї калинові, бузкові, горобинові, щоб пам’ять жила вічно.
Коріння наше проросте обов’язково і дасть паростки молодому поколінню. Вічна пам’ять Героям Майдану!
Леся СТЕБЛО, голова громадської організації “Тепло рідних сердець”, волонтер:
— Майдан став переломним моментом у житті України. Якби його не було, ми б втратили державність. Нинішня війна — це свідчення несприйняття Путіним нашого проєвропейського вибору. Ми, безперечно, виграли, бо підтвердили свій проєвропейський вибір.
Однак прикро, що досі не знаємо, хто ж винен у розстрілі Небесної сотні, ніхто за це не покараний. Ми тим більше повинні пишатися Героями Майдану і виховувати своїх дітей на їхньому прикладі. Теперішня молодь, на жаль, мало знає про це. І винні у цьому дорослі — батьки, вчителі.
Подвиг Небесної сотні нині нівелюється. Нас хочуть перетворити в аморфну масу, яка забуде, що на нас напала країна-агресор і що ми змушені захищатися. Ми повинні продовжувати справу Небесної сотні. Це були світлі люди, об’єднані єдиним духом. А нині відчувається реванш проросійських сил. Хочуть, щоб ми примирилися з ворогом. Я готова, але лише після того, як вона відповість за свої злочини проти України перед міжнародним судом.
Не забуваймо, що Майдан — це квиток у нормальне цивілізоване життя. Ми повинні й далі це продовжувати. Час усвідомити, що без захисту рідної землі і перемоги ми втратимо державу.
Юрій Смаль, депутат міської ради, фракція ВО “Свобода”:
— Майдан навчив нас любити Україну, вірити в неї. Адже ще ніколи ми не були єдиними й сильними, щирими ідеалістами, готовими до самоорганізації й взаємодопомоги, адекватними й конструктивними.
Виникає закономірне запитання: а що заважає нам і нині бути такими? Не просто симулювати громадянську активність, перемощуючи новини у соцмережах. Прикро, що ті події й зараз дехто з політиків, та й не тільки вони, використовує в своїх інтересах. Хтось називатиме себе єдиним чесним спадкоємцем Майдану, а хтось згущує фарби, намагаючись переконати, що шанс змінити країну втрачено.
Тоді ми вийшли на вулиці й площі, бо просто не могли залишатись осторонь. Щось усередині нас пекло, спонукало — сумління, мрії, злість за продаж країни Кремлю… І ми мусили щось робити, бо скласти руки означало погодитися на приниження. Наша гідність не дозволяла нам таке. Потрібно продовжувати йти. Боротися і перемагати.