Мені пощастило: майже 20 років я жила з родиною поблизу парку імені М.Чекмана — у Ближніх Гречанах. Отож, використовуючи будь-яку нагоду, намагалася ходити пішки через парк — на продуктовий ринок, роботу, просто в центр міста… Та найбільше раділа, бо було, де гуляти з донькою із самого її народження. Садовила дитину у візок і — до парку. По дві-три години щодня гуляли, вона й поспати встигала на свіжому повітрі. Хоча розуміння того, що мали під боком таке неоціненне зелене багатство, прийшло, мабуть, згодом. Особливо, коли спостерігала, як в інших мікрорайонах міста туляться по тротуарах мами з маленькими дітками у візочках, а поруч, на проїжджій частині, безупинно мчать автомобілі, викидаючи з глушників смердючі вихлопи газу. А коли ще на вулиці спека, прогулянка точно і без задоволення, і зі шкодою для здоров’я.
І так тоді хочеться гайнути до парку, до зеленої оази за ковтком свіжого повітря. Бо парк (такий, як Чекмана) — мов ліс: дихає потужно, шумить верхівками на вітрі. Станеш під деревом-велетнем, пригорнешся до нього — спокійно і затишно на душі. Бо дерево ж як людина. Ні, сильніше, адже коріння у нього завбільшки, як його крона. То як його не любити, не цінувати, не берегти?
Хмельницька міська влада робить справді неоціненну справу, не просто зберігаючи зелені насадження міста, а й постійно примножуючи їх, працюючи на далеку перспективу.
За останні чотири роки каденції міського голови Олександра Симчишина в обласному центрі під нові парки та сквери відведено 25 земельних ділянок площею понад 140 гектарів! З них тільки торік — дев’ять.
Кожна зелена зона, навіть невеличка за площею, отримала статус парку чи скверу. Окрім цього, ці зелені зони отримали господаря, бо передані на баланс комунального підприємства “Парки і сквери міста Хмельницького”. А це означає, що вже ніхто не зможе їх забудувати. Можна жити спокійно, не боячись, що завтра чи післязавтра навпроти вікна вашої квартири замість зелених дерев з’явиться, заступивши собою увесь простір і світло, якийсь новий будинок.
Окрім цього, зауважте, у нас нема жодної вулиці без зелених насаджень! Тільки минулого року в місті висаджено майже 3500 дерев, 400 кущів, 130 тисяч квітів, 723 дерева омолоджено.
Тож насправді велику справу робить наша влада, зберігаючи зелені зони для майбутніх поколінь. І нехай нинішня наскрізь урбаністична молодь й гадки не має, що то справді буде її великим багатством. Вона відчує це з часом, коли знатиме ціну свіжому й чистому повітрю.
Варто, мабуть, нагадати, що у вересні 2019 року Хмельницький став переможцем у номінації “Найуспішніше екологічне місто України” у конкурсі Еко Тріумф.
Окрім земельних ділянок, які виділялися під парки та сквери, з метою збереження природних ландшафтів та розширення території природно-заповідного фонду, виготовлено наукове обґрунтування та подано на затвердження 14 об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) місцевого значення загальною площею 10,2 гектара.
А буквально днями, на позачерговій сесії міської ради, яка відбулася 6 лютого, депутати знову проголосували за виділення трьох земельних ділянок під парки та сквери. Найбільша з них — 47 гектарів — на вулиці Холодноярців.
Втім у сьогоднішньому матеріалі детальна мова піде про інший парк — Подільський, фінальний ескіз якого було презентовано у листопаді минулого року.
Парк збираються облаштувати у Південно-Західному мікрорайоні міста — на перехресті Львівського шосе та вулиці Західноокружної. Тут для паркової зони виділено понад сім гектарів землі. Це горбиста місцевість, поросла деревами й чагарниками. Поблизу знаходяться приватні будинки, тож людям доводиться постійно проходити крізь цей лісок чи гай. Мешканці звернулись до влади з проханням якось облаштувати ці майже дикі хащі, до яких раніше нікому не було діла. Адже часто-густо там збираються любителі випити. Тому ходити там страшно, особливо ввечері, адже територія не освітлюється. Та й взагалі місцевим мешканцям хочеться, щоб і біля них була гарно облаштована паркова зона, тим більше, що місця для цього достатньо.
Влада почула хмельничан. “У рамках програми соціально-економічного розвитку міста велика увага приділяється розширенню зелених зон, — розповідає начальник відділу благоустрою управління житлово-комунального господарства міської ради Тетяна Циб. — Тому в 2019 році ми запропонували архітекторам громадської ініціативи ProProstir створити ескізний проєкт парку Подільський (їхні роботи уже відомі хмельничанам — сквер на вулиці Бандери, Привокзальна площа). Тричі проводилися громадські слухання, бралися до уваги пропозиції хмельничан. Проєкт передбачав загальну концепцію парку. Однак він дуже масштабний і вимагає чималого фінансового ресурсу. Тому його виконання буде поетапним. Можливо, подаватимемо пропозиції у бюджет міста на 2021 рік. Нині на це грошей не вистачає. Парк повинен з’єднати Львівське шосе й вулицю Багряну. Передбачені дитячі майданчики, терасні оглядові майданчики, доріжки зі сходинками, де перепад рівнів, пандуси. Ідеї цікаві. Обов’язково їх втілюватимемо за наявності фінансування”.
Проєкт створювали Дмитро Райфшнайдер та Олена Джула-Райфшнайдер. Автори дотримувалися двох основних ідей. Перша — максимально зберегти природні умови паркової зони. Тобто дуже бережно ставитися до рельєфу, зелених насаджень (дорослих дерев), галявин тощо. Друга — забезпечити транзитні напрямки, які з’єднують Львівське шосе та вулицю Багряну.
Архітектори запропонували кілька транзитних доріжок через парк. Є думка облаштувати дитячі майданчики у двох протилежних зонах парку, щоб до них було близько мешканцям і приватних будинків, і багатоповерхівок. У лісистих ділянках парку люди зможуть влаштовувати пікніки. У зоні найбільшого перепаду рельєфу можна займатись маунтбайком (гірський велоспорт).
Доріжки в парку матимуть різне покриття. Якщо центральна територія скверу та головні алеї будуть вимощені тротуарною плиткою, то основні транзитні шляхи через парк — втрамбованим відсівом. У парку передбачені також другорядні прогулянкові доріжки. Їх теж обладнають з відсіву, але іншого кольору.
Оскільки проєктанти сповідують ідею максимальної природності, на майданчиках передбачається покриття з гранітного відсіву. Може бути просто газон чи покриття з кори. Для пікніків пропонуються облаштувати безпечні зони: щось на кшталт металевої тарілки серед каменю й очищеного простору навколо.
Подбали проєктанти і про людей з особливими потребами: вздовж транзитної доріжки від Львівського шосе до приватних осель облаштують протяжний пандус, який повинен органічно вписатися в систему прогулянкових доріжок.
Передбачено у парковій зоні і сквер з фонтаном. Звісно, будуть лавки, щоб у затінку дерев гарно відпочивалося, вбиральні. Матеріали для виконання робіт у парку використовуватимуть в основному природні — деревина й камінь.
До речі, проєктанти передбачили тут ще й гірку для катання на санчатах.
Як уже зазначалося вище, реалізація проєкту буде поетапною і за наявності фінансування. Відомо, що, коли роботи розпочнуться, першими облаштовуватимуться головні транзитні алеї. До речі, зараз на початку парку є декілька вимощених доріжок, які місцеві вже активно використовують. Їх почав висипати підприємець, який поблизу споруджує будову. Архітектори складали ескіз, використовуючи вже ці доріжки, оскільки в майбутньому це зекономить бюджетні кошти.
Отож з часом у Хмельницькому з’явиться ще одна паркова зона. Зеленого простору побільшає. Жити з природою і бути природним — чи є щось ліпше?
Лариса Світловська