У січні цього року споживачі газу в Україні отримали дві платіжки. Одну — за споживання блакитного палива, другу — за його доставку.
Сказати, що народ обурений — нічого не сказати. У Малині, що на Житомирщині, люди здійснили акт спалення платіжок, демонструючи свою незгоду з цим рішенням, яке називають здирницьким.
Вибухнули гнівом і соцмережі. Користувачі Facebook, до прикладу, емоційно доводять несправедливість такого рішення. Натомість пропонують стягувати орендну плату з газових господарств за користування трубами, які проходять через ділянки й двори українців. Трубами, прокладання яких свого часу теж було сплачено цими ж українцями.
Петиція подібного змісту з’явилася і на сайті президента України. У ній автор так само пропонує запровадити орендну плату для постачальників за експлуатацію газових розподільних мереж, які належать громадам і людям.
Загалом, кількість петицій з вимогою скасувати так звану абонплату за газ, росте, як гриби після дощу. Як і збільшується кількість підписантів під ними. Якою буде відповідь на ці петиції після їхнього розгляду, звісно, невідомо. Та, думаю, нам, споживачам, не варто мріяти і сподіватися, що хтось стане на наш бік.
Уже, власне, “стали”, порадивши, як-от народний депутат від “Слуги народу” Євген Брагар, пенсіонерці продати собаку і заплатити за газ (треба зауважити, що депутат згодом вибачився за свої слова, сказані у прямому телеефірі.
Так от, бабо, продайте пса (можливо, єдине, що у вас ще є), сидіть у хаті і грійтеся тим тричі проклятим газом. Заодно проклинайте день, коли ви вирішили газифікувати свою оселю. Це ж уже в 1990-х було, правда? Коли все село нарешті дочекалося омріяного газу, що йшов до вас із сусідніх сіл добрий десяток років. Раділи, витягували з панчіх усі заощадження, позичали, у дітей брали, бо ж це стільки тисяч треба було, аби той газ провести! Складалися з сусідами, спочатку трубу тягнули вулицею. Потім до кожного двору підводили, до газплитки під’єднували. А згодом урочисто запалювали блакитний вогонь і котрийсь із районних начальників смажив на вашій сковорідці яєчню. Символічно так, по-домашньому, затишно…
Чому ж тоді проклинати? А тому, що за якихось десять років ціни на газ піднялися так, що несила вже платити. За зиму стільки кубів ішло, що ніякої пенсії не вистачить. От люди і почали практично масово відмовлятися від газу. У приватних будинках (і в селі, і в місті) замість газових ставили твердопаливні котли (додаткові витрати знову!), перейшли на опалення дровами чи й електрикою. Газ почали використовувати тільки для приготування їжі на плитці.
Отож споживачів газу меншало. А ті, хто залишався, споживали мізер. Окрім того, в селах порожніли хати, бо люди помирали. Діти де? Звісно ж, у місті. До хати, якщо й навідуються, то влітку, котел на зиму відключають.
Ще одна категорія, так би мовити, неповноцінних споживачів — дачники. У кожному будиночку є газова плитка. Ще й котли у багатьох стоять. Але через ту дорожнечу дачники, якщо й опалюють свій будинок, то вже дровами. Бо на вихідні, приміром, можна сотню кубів газу спалити, а бажаного тепла все одно не отримаєш. Тому простіше в грубці пропалити і біля неї сидіти чи й спати. Так тепліше буде.
Але ж абонент, як кажуть, лише напівживий, максимально газ не використовує. Ось тут і приходить “на поміч” плата за доставку газу. І сплачуватися вона повинна регулярно, щомісяця, незалежно від того, користуєтеся ви газом чи ні. Навіть, якщо вас рік нема вдома, ваша оселя не опалюється, і, більше того, ніхто жодного разу навіть чайник не підігрів, — байдуже! Плату за доставку газу вносьте справно. Усі дванадцять місяць на рік.
Втім, може, не варто так уже ремствувати? Якщо пам’ятаєте, у 2017-му уже намагалися впровадити абонплату за газ. Тоді, зауважте, тариф на розподіл газу хотіли визначати за максимальною пропускною потужністю газового лічильника. А це означало, що, незалежно від того, скільки газу ви використовували б, плата за його доставку повинна була розраховуватися так, ніби всі газові прилади в будинку працюють на повну потужність 24 години на добу протягом усього місяця. Ви уявляєте? Від цього найбільше постраждали б ті споживачі, які були найбільш ощадливими. Однак найвище керівництво країни відчуло тоді невдоволення суспільства і вирішило це рішення пригальмувати. Саме тому НКРЕКП мусила чекати. Але тепер час настав…
Рішення таки прийнято. Просто розрахунок абонплати здійснюється по-іншому та базується на фактичному споживанні блакитного палива.
Отже, як розраховується плата за доставку газу? Як пояснив на прес-конференції з журналістами місцевих ЗМІ комерційний директор АТ “Хмельницькгаз” Олександр Надольний, вартість доставки газу індивідуальна для кожного клієнта і залежить від використаного ним обсягу газу в минулому “газовому році”. “Газовий рік” — це проміжок часу з 1 жовтня до 30 вересня наступного року. Щомісячний платіж за доставку газу розраховується так: сума кубів газу, спожитого за “газовий рік”, множиться на тариф на доставку. Результат ділиться на 12 рівних платежів, які сплачуються щомісячно впродовж року.
Тариф на доставку газу буде відрізнятися залежно від місця проживання споживача. Для жителів міст з мільйонним населенням він буде нижчим, ніж для жителів невеличких областей. Також вартість доставки газу залежить від щільності розташування споживачів.
То який же тариф на доставку чекає на хмельничан?
З 1 січня до 30 червня 2020 року включно для АТ “Хмельницькгаз” встановлено тариф у розмірі 1,04 гривні за кубічний метр на місяць (з урахуванням ПДВ). А з 1 липня 2020 року — в розмірі 1,20 гривні за кубічний метр на місяць (з урахуванням ПДВ).
На прес-конференції навели приклад розрахунку: споживач із газовою плитою використав з 1 жовтня 2018 року до 30 вересня 2019 року 200 кубометрів газу. Діючий тариф на розподіл з 1 січня 2020 року складає 1,04 гривні за кубічний метр на місяць з ПДВ. Розрахуємо щомісячну плату за доставку газу: 200 кубічних метрів множимо на 1,04 гривні та ділимо на 12 місяців. Отримуємо 17,33 гривні. Отже, щомісячна плата за доставку газу для такого споживача складе 17,33 гривні на місяць, а з 1 липня — 20 гривень.
Думаю, за цим зразком кожен охочий зможе вирахувати свою плату за доставку газу.
Чим більша кількість споживання, тим вища абонплата. Тут усе, як і було сказано, індивідуально.
Ось лише спільною для всіх буде реальна вартість кубометра газу. У січні 2020-го тариф становив 5,87 гривні. Додаємо плату за доставку — 1,04 гривні — і маємо 6,91 (у грудні минулого року, приміром, кубометр газу коштував 6,17 гривні). Це здешевлення?
Думаю, тут якраз буде слушно зауважити: ще в кінці минулого року уряд анонсував зниження тарифів на опалення до 30 відсотків, починаючи з грудня. Була прийнята постанова №1082 від 24 грудня 2019 року “Деякі питання нарахування плати за теплову енергію та послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв’язку зі зміною ціни природного газу”. Кабінет міністрів України “розробив механізм”, а конкретні рішення, як мають зменшити вартість комунальних послуг, поклав на місцеві органи самоврядування. Як кажуть, ублажили народ за його ж гроші.
Виконуючи згадану постанову уряду, Хмельницька міська рада знизила тариф на теплову енергію на 12%, хоча він і так був найнижчим в Україні.
Утім ця ведмежа послуга уряду стане відчутним ударом по міському бюджету. Адже, як каже заступник міського голови Анатолій Нестерук, потрібно виділити з міського бюджету понад 10 мільйонів гривень. Найвірогідніше, це будуть кошти, які передбачалися на розвиток житлово-комунального господарства. Фактично це кошти платників податків, тобто нас із вами.
Тож чи зможуть впоратися з таким тягарем місцеві бюджети?
А тепер повернемося знову до питання оплати доставки газу. Що стосується ситуації, коли споживач користується газом у певні періоди, плату за доставку газу треба регулярно сплачувати все одно.
Як зазначив Олександр Надольний, АТ “Хмельницькгаз” постійно проводить необхідні технічні роботи для утримання газової мережі в належному робочому стані, для того, щоб забезпечити цілодобово безперебійне постачання газу до кожного помешкання.
Якщо у власника домоволодіння відсутня потреба в природному газі, а отже, і в послугах з його доставки й обслуговуванні мереж, то він може звернутися до АТ “Хмельницькгаз” для від’єднання від газової мережі.
Тут, як кажуть, відкрутитися не вдасться. Якщо у вас є дача чи порожня батьківська хата десь у селі, треба робити вибір. Я більш, ніж упевнена, що кожен вибере абонплату. Ліпше віддати 200 чи й 300 гривень у рік, аби зайвий раз не морочити голову. Але при цьому в жодному випадку не підраховувати, що за ці гроші можна було б купити три кілограми м’яса чи морської риби, чи шість пачок масла, чи 15 літрів молока, чи кілька футболок для дитини, чи заплатити за три заняття сина з репетитором… Не треба, бо захочете і далі нанизувати ці порівняння.
Навіщо воно вам, щоб ще більше засмучуватися? Давайте краще посміхатися.
А гумор і дотепність наших людей вражають і якось навіть підбадьорюють. Особливо користувачів Facebook. Народ сміється. Чого варте лишень: “Пропала собака. На вигляд 150-170 кубів газу”! Чи: “Собаку — за газ, а кота для обленерго залишу…” Та чим далі, він уже починає сміх крізь сльози нагадувати. Вам не здається?
Кажуть, що був колись один диктатор, який дуже пригнічував народ податками. Підвищить їх і питає: “Ну, як там люди?” Йому відповідали: “Та нічого, плачуть і платять”. І так кожного разу. Але якось відповідь була іншою: “Народ уже сміється!” Диктатор злякався й одразу наказав знизити податки.
Тетяна Сікорська