“Це справді було приємним сюрпризом, — розповідає голова Хмельницької філії Всеукраїнської громадської організації “Українська асоціація інвалідів АТО” Наталія Рибцова. — Дітей загиблих героїв АТО у нашому місті майже півсотні. Несподіванка — ось що зіграло основну роль. Інтригу тримали до останнього, тому навіть уявити складно, як нетерпляче чекали діти на омріяні подарунки. І яким же щастям світилися їхні очі, коли святкові пакунки нарешті було розгорнуто”.
Знайти людей, які люблять Україну, яким небайдужа доля дітей загиблих захисників України і які б змогли стати чарівниками для них — з такою ініціативою Наталія Романівна звернулася до міського голови Олександра Симчишина. Ініціатива, звісно ж, була схвалена й підтримана.
“Міський голова одразу прийняв рішення бути першим чарівником — це вже з допису на власній сторінці Наталії Рибцової у Fasebook. — … Дуже хотілося, щоб чарівники залишалися невпізнаними, — чарівні персонажі, які дарують казку.
…Колектив міської ради у повному складі став чарівниками…
…Штабом для чарівників була мерія. Галина Мельник та Юлія Сабій постійно були на зв’язку. Подарунки зносились, звозилися туди. Великий зал для засідань міської ради перетворився на фабрику подарунків. Їх так було багато! Фасували, обгортали, оформляли, пакували… Робота кипіла, як у вулику. Розвозити подарунки по домівках почали 19 грудня зранку святий Миколай і два бійці. Миколай розігрував цілі сценки, вітав і передавав дітям упаковані гостинці. …На обличчях дітей з’явилася радісна посмішка й щире здивування. Хоча дехто з цих діток забув, як це усміхатися. Трагедія родини залишила відбиток і на дітях…”
Та, попри все, родини справді почувалися щасливими. Бо Миколай приніс їм дивовижні подарунки.
Діти були в захваті. Про це в один голос розповідають їхні матері. Ось, наприклад, Юлія Мужичук каже, що на обличчях її дітей був один вираз — невимовного щастя. Саме так відреагував десятирічний син Нікіта, коли отримав велику коробку з подарунками. Приємною несподіванкою для нього стало те, що Миколай із бійцями зайшли в його клас і сказали, що його батько Микола Мужичук — герой. Хлопчик і сам не знає, як йому вдалося впоратися з емоціями. Адже почуття гордості, щастя, вдячності й жалю враз переповнили його маленьке сердечко. Але він витримав, як і належить справжньому чоловікові. А коли знайшов у коробці з подарунками новий мобільний телефон, то тут уже щастю не було меж!
Його сестричка, шістнадцятирічна Настя, теж щаслива. Адже Миколай приніс їй у подарунок все, що необхідно для роботи художнику, — Настя цим серйозно займається. Тож, каже Юлія Мужичук, діти донині вражені: такого свята у них ще не було.
Взагалі, зауважує Юлія Мужичук, вони дуже вдячні Наталі Рибцовій за невтомну ініціативність. Ось і минулої неділі Настю запросили на майстер-клас до майстрині, яка розмальовує різдвяні пряники. Юній художниці дуже сподобалося!
Завітав Миколай і до родини Шалатовських. Кірілу й Крістіні приніс гірський велосипед та шведську стінку. А Дмитрику Співачуку — ролики, конструктор, ігри.
Сашка Величка Миколай потішив безпровідними навушниками та портативною колонкою. Хлопчик у захваті! Соломійці Деркач святий Миколай презентував дитячий велосипед. Дівчинці тільки чотири роки. Коли загинув її батько, їй було лише два рочки. Щодня Соломійка підходить до фотографії батька, кладе печиво, цукерки і розмовляє з ним. Розповідає все, що було у дитсадку, ділиться радістю, плаче, коли хтось образив. А якось сіла біля фотографії і каже: “Боженьку, прошу тебе, відправ мого татка до мене хоч на трішечки, щоб я з ним погралася…”
“Ми перед цими дітьми завинили, — каже Наталя Рибцова. — Їхні батьки нас захищали. Тому ми перед ними в боргу…
Ми зробили велику і добру справу. Дякую всім чарівникам, хто допоміг втілити задумане. Нехай Бог віддячить кожному сторицею. Чекаємо наступних свят — проєкт не разовий. Продовження буде!”
Тетяна Сікорська