17 грудня Хмельницький був без води майже 14 годин. На щастя, причиною була зовсім не аварія на водогоні. Навпаки, сталася давноочікувана подія — під’єднання п’ятикілометрової гілки до діючого Чернелівського водогону поблизу села Черепівка Хмельницького району.
Було виконано монтаж спеціального вузла для врізання (напередодні вузол пройшов планове випробування). До робіт залучили 30 робітників міського комунального підприємства “Хмельницькводоканал”, 20 робітників будівельної підрядної організації, 15 одиниць техніки (самоскиди, екскаватори, вантажопідйомні крани тощо).
Нова п’ятикілометрова гілка Чернелівського водогону — ще один вагомий крок до завершення другої черги водогону, зазначив на прес-конференції для журналістів директор МКП “Хмельницьк-водоканал” Віталій Кавун. Це суттєво зменшить аварійність і дозволить виконувати ремонтні роботи у разі необхідності без відключення води у Хмельницькому.
Як відомо, історія Чернелівського водогону розпочалася ще на початку 1980-х років, коли збудували дві водонасосні станції. Тоді використовувалися залізобетонні труби, які, як передбачалося, повинні були відслужити 50 років. Однак уже через 20 років розпочалися проблеми і мешканці міста досить часто залишалися без води, терпляче очікуючи, коли ж нарешті ця проблема буде вирішена.
Так, труби почали виходити з ладу через дію високого тиску води, корозію арматури, що використовувалася під час їхнього виготовлення. Хмельничанам набридли постійні аварійні відключення і пошук криниць та водоколонок у всіх закутках міста. Саме тому 2004 році розпочалося будівництво другої черги Чернелівського водогону. За 15 років для спорудження було виділено та освоєно 160,1 мільйона гривень: 127,7 мільйона з державного бюджету, 32,2 мільйона — з міського та 158,5 тисячі гривень власних коштів підприємства.
За цей час побудовано 20 кілометрів водогону зі склопластикових труб діаметром 1000 мм. Зокрема, лише у нинішньому році освоєно 30,273 мільйона гривень з державного бюджету та споруджено два кілометри мереж. Побудовано також вісім артезіанських свердловин.Усе це дає змогу забезпечувати безперебійне водопостачання міста Хмельницького та шести населених пунктів Красилівського району. Адже тепер ділянка водогону довжиною 20 кілометрів експлуатується у двотрубному режимі, що й дозволяє не припиняти водопостачання міста у випадку аварії.
Для повного завершення будівництва другої черги водогону необхідно прокласти ще 13 кілометрів. Загальна вартість робіт на сьогодні складає 259 мільйонів гривень. Планується це зробити за п’ять найближчих років. Усе залежить, наголосив Віталій Кавун, звісно ж, від фінансування.
Чи прослужать нові склопластикові труби другої черги довше, ніж попередні? І чи безпечні вони для здоров’я людини? Віталій Кавун запевнив, що склопластик набагато безпечніший, ніж той же залізобетон, метал чи азбест. Для виготовлення цих труб використовуються полімерні смоли, які не контактують з водою. А щодо гарантійного терміну роботи склопластикових труб (у даному випадку виробник Туреччина), то він так само складає 50 років.
Міський голова Олександр Симчишин наголосив: “Якість во-ди покращується, бо вона йде новим водогоном, а не старим, який будувався ще на початку 80-х років…
…Це нові мережі для надання однієї з найголовніших послуг для людей — всі хочуть мати воду в крані.
Якби в наступні роки продовжувати будівництво водогону по три-п’ять кілометрів у рік, то можна за років п’ять мати нову гілку водогону. Це важливо, бо стосується не лише міста, а й частини сіл Красилівського району”.
Керівництво міста зазначає, що, якби держава дала кредит місту під три чи навіть п’ять відсотків річних, то водогін справді добудували б за кілька років. Але банки дають під 25 відсотків. Хоча це не бізнесовий проєкт, а соціальний. Тому насамперед у цьому випадку державі треба думати про людей.
Тетяна Сікорська