З роками більшає відрізок часу між сьогоденням і Революцією гідності. Щоб головне з повсталого столичного Майдану залишилося в пам’яті назавжди, його фіксували журналісти, історики, фотографи. Якби скласти фоторепортажі всіх, хто тоді фотографував, певно з цих робіт могли б вимостити міст від України до ЄС, чого так прагнули мітенгувальники. При цьому кожен фотограф знайомить із новими цікавими моментами життя повсталого українського народу.
Знімки фотографа, який фільмує усе життя, але називає себе аматором, Олександра Сліпченка про Майдан Революції Гідності на диво мирні. У них немає диму саморобних вибухівок, померлих героїв Небесної сотні, бо не за цим йшли люди на Майдан. Хотіли, щоб тодішня влада спрямувала державу в проєвропейське, цивілізоване, некорумповане русло розвитку.
Відкриття виставки світлин Олександра Сліпченка “Не забувай Майдан” відбулося 4 грудня в музеї історії міста.
Автор зафіксував чимало важливих моментів. Наприклад, як на проєвропейських мітингах майоріли плакати поляків, які приїхали підтримати прагнення сили-силенної українців.
Автор експозиції “Не забувай Майдан” зафільмував чимало облич Майдану. Хто вони? Бабуся, яка з синьо-жовтим прапором була щодня на майдані, бандурист, що грав біля київської підземки під час революційних подій, а потім виявилося, що він в минулому високопосадовець… Цікаву історію розповів Олександр Сліпченко про славнозвісного майданівського піаніста в масці, який грав на синьо-жовтому піаніно навіть в Хмельницькому. Фотограф каже, що спершу музикант приїхав на антимайдан, там йому не сподобалося й перейшов на бік більшості українців. Зафіксував Олександр Сліпченко у столиці й перших біженців з Криму, представників різних релігійних парафій, які благословляли мітенгувальників.
До протестів Революції Гідності Олександр Сліпченко приєднався 22 листопада 2013 року. На Майдан приходив майже щодня й щодня фіксував події, людей, окремі куточки Майдану до серпня 2014-го року.
Народився автор експозиції світлин в 1951 році в Луцьку. За фахом інженер-конструктор, випускник Київського політехнічного інституту.
В1970-1990-х жив у Хмельницькому. В ці роки працював на виробництві, опанував професію токаря, служив в армії, здобував вищу технічну освіту, працював інженером-конструктором на заводі “Темп”.
У 1980-х займався туризмом. Тричі подорожував горами Кавказу, пішки перейшов з заходу на схід Кримський півострів, сплавлявся на плоту гірськими річками Алтаю, обійшов в туристичних походах Поділля, двічі бував на Говерлі.
Має ще одне цікаве захоплення — судномодельний спорт, брав участь в Чемпіонатах Світу та Європи, має звання майстер спорту України міжнародного класу.
Фотографує з дитинства, переважно природу. Як активний громадянин, патріот фотографував й Помаранчеву революцію. Нині його фото зберігаються в архівах.
На відкриття його фотовиставки “Не забувай Майдан” в музей історії міста завітали й інші активісти Революції гідності.
Серед них й учасниця Донецького майдану Галина Климчук:
“На донецькому Майдані була чи не щодня. Там все почалося з мирних мітингів зі зверненнями до влади, яка нас обманула. Спершу учасниками мітингів були переважно студенти, потім приєдналися люди старшого віку. Все було мирно, поки нас не почали розганяти правоохоронці. Згадую хлопця з ВО “Свобода” Дмитра Чернявського, який 13 березня 2014 року загинув на донецькому віче від ножового удару московського вбивці.. Тоді відчули, що просто так Майдан не закінчиться…”.
Згадали й про хмельницький революційний майдан, голосом якого був Олександр Симчишин. Наше місто було серед перших на революційній хвилі.
Ірина Салій