Про Хмельницький

Атмосферу міста створюють його мешканці

Краєзнавець, журналіст, поет та колекціонер Ігор Байдак уже не один рік проводить для туристів екскурсії містом. Чоловік каже, що дорослі та діти, які приїжджають у Хмельницький, щиро зізнаються, що місто їх здивувало. Десять років тому Ігор Байдак видав путівник “Стежками рідного краю”, за який отримав міську премію імені Богдана Хмельницького в галузі історії, культури та мистецтва. Але на цьому краєзнавець не зупинився і далі продовжує пізнавати рідне місто. Рік тому він випустив поетично-гумористичну збірку віршів “Проскурів у кишені” та книгу “До і після”, у яких розповів про цікаві пам᾽ятники та незвичайні місця Хмельницького. Кишенькова збірка віршів теж є своєрідним путівником.

“Хмельницький вражає не архітектурою, а людьми — креативними та неординарними, які по-справжньому люблять своє місто. З туристами відвідуємо Мистецький дворик у дитячій музичній школі №1 ім. М.Мозгового, монотеатр “Кут”, міський Будинок культури, ляльковий театр, музей-студію фотомистецтва, школу іконопису “Нікош”… Кожен із цих закладів унікальний. Їх співробітники радо приймають гостей і охоче розповідають про себе. Душа Хмельницького відкрита, як і відчинені двері багатьох хмельничан, які сьогодні творять його історію”, ― каже Ігор Байдак.
Тривале вивчення історії міста, туристичні мандрівки та цікаве хобі спонукали Ігоря Байдака створити у місті ще один незвичний заклад.
“У різні роки історична частина міста зазнавала суттєвих змін. Як ніде інде, пам᾽ятки архітектури у Хмельницькому чергуються з сучасними багатоповерхівками, що не дозволяє назвати історичний центр старим містом. На мій погляд, хмельничани повинні цінувати пам᾽ятки, які у нас залишилися, дбати про кожну їхню цеглинку. Я виріс у цьому місті, тут жили мої батьки, тепер вулицями міста гуляє мій онук. Для мене це не просто територія, це земля, яку люблю генетично. Тому мені завжди хотілося зробити щось, що оповідатиме про історію Проскурова”, ― наголошує Ігор Байдак.
Чоловік вирішив створити в центрі міста концептуальну кав᾽ярню під назвою “Elephant”, що з англійської перекладається як “Слон”. Саме так називався найпопулярніший у місті ресторан на початку минулого століття. Кав᾽ярня розташована у самісінькому центрі вулиці Проскурівського підпілля. Щоб знайти її, потрібно зазирнути до затишного дворика зі старими єврейськими будиночками. Якщо 100 років тому відвідувачів ресторану “Слон” розважав оркестр сліпих музикантів, то сьогодні в кав᾽ярні “Elephant” на гостей чекає знайомство з царством слонів.
На невеличкій території представлена лише частина колекції слонів Ігоря Байдака: різноманітні фігурки, а ще посуд, марки, прикраси та хенд-мейди з зображенням цих тварин.
Захоплення колекціонувати фігурки слонів з᾽явилося в Ігоря Байдака понад 30 років тому, коли він служив на Тихоокеанському флоті в бригаді розвідки. Перший екземпляр ― невеличкого чорного слона подарували батьки похресниці перед черговим рейсом. Оберіг додавав юнаку сили і приносив удачу. Згодом до пари він купив другу фігурку, далі третю, а далі їх звідусіль почали дарувати друзі та знайомі.
Колекціонер обіцяє вмістити у невеличкій кав᾽ярні до тисячі слонів.
“Кожна фігурка має власну історію. Сумного дерев᾽яного слона для мене вирізали в᾽язні колонії, глиняного, у вишиванці та шароварах, подарували вихованці Палацу творчості дітей та юнацтва, білий зроблений французьким скульптором, на ньому видно відтиски пальців майстра. Є помаранчевий слоник із надписом “Так”, а поруч із ним ― блакитний. Вони ніби відвернулися один від одного, як два екс-президенти Віктори. Раніше привозив слонів звідусіль, але тепер купую лише в антикварних магазинах. Наприклад, у Белграді придбав мініатюрного слоника, який спить у горіховій шкаралупі, а в Македонії ― фігурку з червоного дерева. До речі, у кав᾽ярні є також фігурка із залізного дерева, яку не можуть пробити навіть кулі”, ― каже Ігор Байдак.
Окрім фігурок, відвідувачі зможуть побачити колекцію марок із зображенням слонів, привезених зі 100 країн.
У невеличкому кафе із барною стійкою та всього двома столиками знайшлося місце для піаніно, щоправда, не справжнього, а намальованого. Поруч сидить вродлива молода дівчина. Образ відтворений зі старої фотографії, яку знайшли у приватному архіві. Художник не тільки відтворив усі деталі старої світлини, але й додав дещо від себе: на піаніно з᾽явився напис “Elephant”, а зверху на інструменті ― фігурка слоника.
До напоїв у кав᾽ярні подаватимуть домашню випічку. Вона також буде атмосферною ― у вигляді слонів. У меню будуть медові пряники та різна несолодка випічка ― з томатами, баклажанами та перцем.
Офіційне відкриття кав᾽ярні заплановане до Дня міста, але вже сьогодні незвичний заклад приходять побачити друзі Ігоря Байдака.
“Концептуальні кафе є в багатьох туристичних містах. Мені б дуже хотілося, щоб цей заклад сподобався мешканцям та гостям міста. Можливо, з часом кав᾽ярня побільшає, адже сьогодні у ній представлена лише половина всієї колекції слонів. Також наступного року з сусідами плануємо осучаснити наш дворик і зробити його квітучим. “Elephant” став гарним продовженням моїх захоплень. До речі, я збираю і старовинні ялинкові іграшки. Планую на початку грудня відкрити їх виставку, а згодом створити музей-магазин ретроіграшок Різдва та Нового року. Мені й далі хочеться робити щось цікаве, нове, що додаватиме нових барв до вражень туристів про наше місто”, ― каже Ігор Байдак.

Ірина Бабієнко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *