Одним із молодіжних лідерів нашого міста є директор “Молодіжного центру” Владислав Гребенюк, з яким говоримо про роботу установи, якою він керує, та хмельницьку молодь.
— Владиславе, майже півроку, як у нашому місті відкрився “Молодіжний центр”. Як обжилися в новому приміщенні, які справи вдалося реалізували?
— Життя молоді міста, вважаю, можна поділити на до і після існування центру. Пригадую, як запрошували міського голову Олександра Симчишина на наші “круглі столи”, які відбувалися в орендованих приміщеннях, де обговорювали можливості створення омріяного закладу. Вдячний від усієї молоді, що міська рада підтримала нашу ініціативу і надала нам приміщення для молодіжного осередку. З дня відкриття (19 квітня) в “Молодіжному центрі” вдалося реалізувати чимало заходів, проектів освітнього та розважального змісту. З наймасштабніших: мовні клуби “Ізі інгліш”, де спрощено навчали англійської мови, “Акустичні вечори”, де виступали дебатери та спікери, зустрічі з членами Національної спілки фотографів, тренінг “Модель ООН”, який провели спільно з іноземними партнерами, зустріч з міським головою “Коротко про головне, щось більше, ніж змінити місто”, “круглий стіл”, присвячений інклюзії, “Доступність від слів до справ”, майстер-класи з сурдоперекладу, тренінг “Моя держава”, захід до річниці Революції гідності “Зима, що нас змінила”, молодіжні квести, джинсова вечірка, були у нас навіть танцювальні флеш-моби…
Загалом життя молоді в Хмельницькому пожвавішало, стало змістовнішим, тепер є, де реалізувати креативні ідеї, куди звернутися за порадою.
— Який із найяскравіших проектів реалізували цього літа?
— Величезна кількість заходів влітку відбувалася на різних локаціях, багато в Молодіжному парку.
Так, триденний табір лідерства нещодавно проходив у санаторній школі-інтернаті №2. У шкільному садку ми розмістили крісла-мішки, зручно вмостившись на які, молодь невимушено спілкувалася з лідерами. Цікаві особистості ділилися власним досвідом досягнення успіху в молодому віці, руйнуючи стереотипи, що в нашій країні нема, що робити молоді, тому більшість виїжджає за кордон. Наприклад, учасники табору лідерства спілкувалися з наймолодшою депутаткою Хмельницької міської ради Анастасією Яровою, представниками різних громадських організацій. Навіть у мене була можливість короткої інтерактивної сесії, де я розповідав, як з ідеї створення “Молодіжного центру” виросла повноцінна комунальна установа зі сталим штатом працівників, проектами, фінансуванням…
Головне, що отримали учасники табору лідерства, — досвід та розуміння, що є альтернатива беззмістовному проводженню вільного часу, і ця альтернатива допоможе їм будувати власне майбутнє. Взагалі, хочеться, щоб молодь більше спілкувалася не онлайн, а наживо.
— Чимало проектів “Молодіжного центру” присвячені батьківству, молодим сімʼям.
— Важливо, щоб “Молодіжний центр” не тільки мотивував молодь досягати певних цілей, повʼязаних з розвитком карʼєри, задоволенням матеріальних потреб. Дбаємо і про моральне виховання, духовний розвиток. Зокрема, серед духовних цінностей неабияке значення має сімʼя. На жаль, сучасна статистика розлучень не тішить. Проблемою молодих батьків є те, що вони часом не знають, що робити з дитиною. Аби цьому зарадити, у “Молодіжному центрі” відбуваються зустрічі зі спеціалістами. Наш центр уже став своєрідним клубом, де можна поспілкуватися на теми батьківства. Дуже приємно в наших стінах чути дитячий сміх.
З осені зможемо розширити цей напрямок роботи, вже незабаром анонсуватимемо нові події.
— Як ще молодь може проявити себе у “Молодіжному центрі”?
— Наприклад, продемонструвати свої таланти. Хмельницька юнь дуже талановита, але не завжди молода людина знаходить місце, де можна це показати. Не всім до снаги одразу виступати на сцені, брати участь у конкурсах та фестивалях. Зазвичай аматори демонструють свої таланти на так званій стометрівці (Проскурівська). Подолати психологічний барʼєр і заспівати на вулиці в центрі міста теж не просто. Тому радо запрошуємо всіх, хто гарно співає, малює, танцює, до нашого центру.
Проводимо і різноманітні ігри. Кожен, незалежно від смаків та можливостей, повинен почуватися в центрі комфортно.
— Днями повернулися з-за кордону, вдалося перейняти європейський досвід роботи з молоддю?
— Під час відпустки побував у Польщі, раніше бував у Латвії та Грузії — й усюди відвідував молодіжні центри. Вражає продуманість роботи до дрібниць тамтешніх установ. У всьому відчувається турбота про молодь, починаючи від вбиралень, де є всі умови для людей з особливими потребами, до самого підходу в спілкуванні з молоддю. У європейських центрах дійсно почуваєшся, як удома. Ми теж прагнемо бути відкритими для всіх, включно з людьми з особливими потребами. За кордоном ставлення до них таке ж, як і до звичайних людей. Вони, як і решта, мають належні умови для розвитку і ніхто “не здуває з них пилинки”.
Наш центр також відкритий для школярів, студентів, людей з обмеженими можливостями, учасників АТО, яким потрібна соціалізація… Звісно, нам ще далеко до досвідчених європейських молодіжних центрів. Але при цьому ті кроки, той темп, які обрали, дозволять за рік-два таки змінити підхід до творення молодіжної політики в нашому місті.
— З іншими молодіжними центрами України спілкуєтеся?
— Так, їх є дуже багато. Нещодавно відкрився всеукраїнський молодіжний центр, що виконуватиме функцію комунікатора з іншими подібними центрами і задаватиме темп та напрямок роботи. За приклад його створення бралися потужні установи, як-от “Центр Освіторіум” у Дніпрі, прогресивні молодіжні центри Черкас та Полтави.
Діє Асоціація молодіжних центрів, яка допомагає нам комунікувати, впроваджувати нові тенденції молодіжного руху, виводить на якісніший рівень роботи.
— Як співпрацюєте з владою міста?
— Напряму підпорядковані міському управлінню молоді та спорту. Ініціаторами усіх наших ідей є ми, а міська рада допомагає їх втілити. Інколи долучаємося до їхніх проектів. Наприклад, активно підтримуємо громадсько-політичні студії, які курує керуючий справами міськвиконкому Юлія Сабій. Йдеться про нашу участь у проекті “Школа сучасних лідерів”, яку проводили разів зо пʼять.
Днями відбувся Форум молоді діаспори, активним учасником якого був і наш центр. Спільних проектів дуже багато.
— У вашому “Молодіжному центрі” віднедавна працює випускниця, яка пройшла стажування у міській раді.
— Так, дуже радо прийняли у наш колектив Марію Будай, котра стажувалася в міському управлінні молоді та спорту. Отримали старанного й здібного працівника, який нині займається організацією різноманітних проектів, веде соціальні мережі, рекламує наші заходи…
— Ви стали гарним прикладом для молоді, коли взяли активну участь у міському проекті “Fitness city”. Інші спортивні заходи в місті ініціюватимете?
— Звісно, я — прихильник спорту. Моє захоплення — біг на довгих дистанціях. Брав участь у міських забігах на 9 та 21 кілометр. Щоденно бігаю годину-півтори. За цей час маю можливість переосмислити якісь класні речі. Раджу всім, у кого насичена інтелектуальна робота, перезаряджатися, розвантажуватися через фізичну активність. Це допомагає бути в тонусі. Відвідувати всі уроки фітнесу в рамках міського проекту “Fitness city” не завжди виходить, бо інколи по суботах теж є заходи нашого центру. Але, коли потрапляю туди, дуже приємно бути в оточенні спортивних людей, які не мають шкідливих звичок, дбають про своє здоровʼя. Втішно, що ці заняття відві-дує молодь, представники бізнесу, різних сфер. Усім раджу приєднуватися.
— Днями відзначили 28-му річницю Незалежності. Як, на вашу думку, живеться молоді в сучасній Україні?
— Проблема молоді в тому, що вона не вміє моніторити і використовувати свої можливості. Нині є величезна кількість програм, які допомагають вчитися, реалізовувати різні проекти тощо. Молодь не активна. З досвіду роботи центру бачимо, що на заходи, попри зусилля, ходять одні й ті ж люди. Навіть проводили проект “Розморожуйся”, намагаючись розбудити свідомість. У майбутньому хотіли б організувати фестиваль соціальної реклами, який би популяризував соціальну, громадську активність молоді.
Нині навіть приватні підприємці не так зважають на диплом, як на досвід роботи, практичні навички. Якраз громадський досвід допоможе розвинути навички правильного виконання роботи. Таким чином можна розірвати замкнене коло, коли не беруть на роботу, бо нема досвіду, а нема досвіду, бо не беруть на роботу.
Згадую, як проекспериментував під час одного з тренінгів. Певно, разів зо три запитав у молоді, хто хоче отримати 20 гривень, поки якийсь хлопець таки наважився підняти руку. У такий спосіб продемонстрував, як молодь через пасивність, страх, психологічні барʼєри ігнорує свої можливості.
Хочу побажати нашій молоді використовувати всі можливості, які надає сучасне українське суспільство. Впевнений, разом нам усе вдасться, а завтрашня Україна залежатиме від того, якою ми зробимо її сьогодні.
— Дякую за розмову.
Ірина Салій