Дивуюсь (і вже й не дивуюсь) нашому людові! Як можна, набивши численні великі ґулі, знову й знову ставати на ті ж граблі?! А треба всього-на-всього прибрати їх з-під ніг! Себто, в нашому випадку просто запам’ятати, що від тих злощасних граблів обов’язково будуть великі ґулі (обман, проблеми, розчарування, обурення…), і не лише в особистому, а й у загальнонародному масштабі.
Ще не забулися виборчі пристрасті, гарні обіцянки кандидатів, особливо двох в останньому турі. Чому завжди спокушаємось на солодкі слова?! Чому чуємо тільки те, що хочемо чути? Чому не міркуємо, не співставляємо, не аналізуємо, а сліпо віримо на слово? Невже досвід частих виборів ще не навчив, що “обіцяного три роки чекають” (а обіцяне від кандидатів можна чекати все життя й так і не дочекатись)?
Як можна віддати голос за те, чого не знаєш? Адже голосували насправді за невідомість! І лише тому, що “всі набридли”, “всі однакові”… І головне: як можна надіятися на те, що неукраїнець дбатиме про українців і Україну?!
Невже з-поміж 39 кандидатів, навіть попри більшість неукраїнців у виборчому бюлетені, не можна було знайти хоча б одного українця? Та будь-кого: Кошулинського, Гриценка… По великому рахунку, байдуже, кого з них, аби українця! Виходить, ми патріоти тільки на аватарках у соцмережах та ще у День вишиванки, сподіваючись вбранням засвідчити свій патріотизм. Натомість обираємо чужинців, до яких віками звикли, що вони, окупанти, керують нами, панують над нами, наживаються на нас, винищують тарифами, податками, шкідливою їжею, війнами!..
Йдучи в лікарню, ми хочемо, щоб нас лікував фахівець своєї справи. Віддаючи дитину в садочок чи школу, ми сподіваємося, що її навчатиме не випадкова людина, а професіонал з вищою педагогічною освітою. І лише до керівництва державою ставимося вкрай легковажно, доручаючи державу некомпетентним людям, які не мають уявлення, як керувати навіть маленьким осередком якоїсь громадської організації, як служити людям, причому не за гроші.
Це лише в постулатах Леніна державою може керувати кухарка. Але якщо кухарка має освіту і досвід, то успішною її праця може бути лише в її царині: біля плити на кухні.
Як так, що за людину, далеку від політики, набралося 72 відсотки? Як так, що за Порошенка — 25%, а за єдиного патріота Руслана Кошулинського — ледь більше півтора?!
Дивуюсь і не лише я. Кандидат від п’ятьох об’єднаних націоналістичних (проукраїнськи налаштованих!) організацій (ВО “Свобода”, “Правий сектор”, КУН, ОУН, “Тризуб” і Дмитро Ярош) Руслан Кошулинський отримав усього 1,62%. Цей результат здивував і самих українців, адже, за даними соцопитувань, націоналістами, які прогнозовано проголосують за кандидата-націоналіста, вважають себе щонайменше 15% громадян. Чому ж націоналісти, котрих значно більше, ніж 1,62%, навіть у першому турі не підтримали майже еталонного кандидата: розумного, досвідченого, учасника війни, який не в штабі просидів, а старшим сержантом, артилеристом був поруч із рядовими бійцями, майданівця, людину без жодних плям у біографії?
Про це міркує і політолог Петро Олещук: “Майже весь електорат Кошулинського перехопив Порошенко як чинний президент завдяки дуже активній агресивній пропагандистській кампанії, заснованій на ідеї: або він, або “Путін нападе”. І якщо кампанія націоналістів була позитивною, спрямованою на донесення до виборців програми кандидата, то кампанія Порошенка — агресивною і зомбувальною. В умовах загального неврозу вона й спрацювала. Порошенко вдруге взяв страхом. За рахунок потужної фінансової підтримки та ЗМІ він вдало спаразитував на національних цінностях”.
І ще одна вдала технологія: так звана “непрохідність”. На цих виборах політтехнологи максимально нагнітали емоції і, врешті, домоглися того, що виборці, які хотіли привести до влади націоналістів, проголосували не за них, а за когось схожого, хто “точно пройде”.
На користь Порошенка спрацювала замовлена соціологія та величезні фінансові ресурси, яких у націоналістів, зрозуміло, не було. Справді, “грошовитих мішків”, олігархів у націоналістів нема. На щастя. Але, схоже, цього не цінує виборець. Додали результату й активна робота його штабу й цілі армії порохоботів у соцмережах. Останні зуміли відбілити більшість негативу, який з’являвся проти Порошенка, й переконати людей у “досягненнях” гаранта, яких у реальному житті не існує. Схема цієї роботи була скопійована з РФ. Все це разом допомогло перетягнути до Порошенка прихильників націоналістів.
Олігархічні ЗМІ теж максимально спрацювали проти націоналістів. Спершу Кошулинського ігнорували, а коли помітили різке зростання рейтингу, поширили недостовірну інформацію. Дійшло до того, що свободівця обізвали членом Партії регіонів. Звісно, що це повна нісенітниця, але в пам’яті частини людей відклалося. Тобто опоненти працювали за принципом: кусаємо якомога частіше — хоча б шрами залишаться.
Утім така дискредитаційна кампанія проти “Свободи” працює вже багато років. Олігархи чудово пам’ятають часи Майдану, коли саме “Свобода” і віце-спікер Руслан Кошулинський, який кілька днів сам керував Україною, відіграли вирішальну роль у поваленні злочинного режиму Януковича. Звісно, олігархи бачать у націоналістах загрозу своєму пануванню в Україні. Вони знають, що з націоналістами не вдасться домовитися про спільне розкрадання державної казни. І їм, олігархам, націоналісти не дадуть це робити. Тому постійно відстежують рівень народної підтримки націоналістів, щоб у випадку зростання вжити заходів на випередження. Саме тому впродовж останніх п’яти років центральні ЗМІ використовували найбрудніші прийоми та масово поширювали вигадки про націоналістів.
Незабаром вибори до Верховної Ради — 21 липня! І на цих позачергових виборах буде не брак часу, а брак ідей. І тільки націоналісти не вишукують, чим таким здивувати і що пообіцяти виборцям, бо чітко сформулювали свої ідеї ще майже 25 років тому й цілеспрямовано впроваджують їх у життя. Тому я вірю тільки патріотам, націоналістам, зокрема “Свободі”! Бо я — українка! І хочу, щоб Україною керували українці! На землі, даній народові долею, Богом, історією, повинен господарювати саме її народ. А українська земля повинна належати українцям! І все! Про це споконвіку мріяли наші предки, захищаючи її від різних заброд.
Любов Сердунич