Я — на прохідній однієї з військових частин у нашому місті й, поки чекаю на офіцера, який мене супроводжуватиме на закритому об’єкті, маю нагоду запитати, як харчуються військові, в чергових. Але вони відповідають на запитання не дуже охоче. Зрештою, пояснюю, що писатиму про нове харчування, і військовики жвавішають: “…Звичайно, краще годують, ніж колись… З’явилися риба, кава, фрукти, овочі, йогурти, шоколад… Порції нормальні”.
“Наша їдальня тепер мало схожа на ту, що була до ремонту, — розповідає мені дорогою до закладу харчування офіцер Олексій Наконечний. — Минулого року тут замінили вікна, двері, закупили нові столи й стільці, обладнання для кухні та роздачі їжі, а також повністю оновили посуд”.
У холі їдальні на екрані монітора — денне меню військових. Це мене приємно дивує, як і назви страв з національної узбецької кухні. Очевидно, здивування таки з’явилося на моєму обличчі, бо офіцер одразу пояснює: “Тепер ми можемо собі це дозволити”.
Приміщення їдальні, куди ми заходимо разом з підполковником Олександром Мельником, заступником командира з тилового забезпечення — начальником тилу, не тільки сяє чистотою, а й спокушає смачними-пресмачними ароматами.
“Що означає харчуватися за системою каталогу?” — запитую в підполковника. “Є каталог, в якому записані найменування продуктів, які можна використовувати для приготування страв. Раціон харчування збільшений з 32 позицій майже до 400, зокрема додані овочі та фрукти, різноманітні приправи. Раніше Міністерство оборони України не могло закуповувати бійцям навіть каву, оскільки цієї позиції не було у нормах харчування. Тож тепер меню стало набагато різноманітнішим, його складають так, щоб військовослужбовець отримував необхідну норму калорій на день”.
До нас підходить черговий фельдшер, сержант Пиріжок. Виявляється, він першим пробує страви на смак, а також відслідковує, аби меню складали так, щоб військові отримували денну норму 4-4,5 кілокалорій.
Час обіду — і їдальня поступово наповнюється військовими. Біля роздачі одразу вишиковується черга. У кожного в руках таця. Сама система роздачі наразі не змінилась, але тепер у військових є вибір. Крім того, вони можуть набирати собі ту кількість харчів, яку бажають.
У меню на перше — шурпа — м’ясний суп з овочами, на друге — плов та котлети люля-кебаб. Також на вибір є два салати: один з моркви по-корейськи, а інший — зі свіжих помідорів та огірків під чудернацькою узбецькою назвою “Ачік-чучук (Шакароб)” і на десерт — нарізані скибками свіжі апельсини та сік із цитрусових.
“Нині, коли ввели нові стандарти, набагато смачніша їжа та різноманітніше меню, — зізнається військовослужбовець Алла. — Після ремонту в нашій їдальні стало затишно і зручно — столики на двох, новий посуд… Тепер за домашньою кухнею навіть сумувати не доводиться. І на десерт щось смачненьке щодня є”, — додає, усміхаючись.
Відмінність системи харчування, яка застосовується у військових сьогодні, в тому, що на кухні готують їжу штатні військові-кухарі, які пройшли підготовку в спеціальних центрах.
“У нас обслуговуючий персонал — за штатним розписом військової частини і фірма, яка виграла тендер, здійснює постачання усього асортименту продуктів харчування — майже 400 найменувань, які нині в нас є в каталозі, через системи публічних закупівель ProZorro. Це унеможливлює будь-які порушення, — констатує начальник продовольчої служби військової частини, капітан Дмитро Новоселов. До речі, він — родом із Маріуполя, але вже достатньо добре прижився у Хмельницькому, виріс у посаді. — Я можу, наприклад, замовити крабові палички, горошок для салатів. Ми часто купуємо рибу, подаємо її по-різному: смажену, тушковану, варимо уху… Майже так само і в зоні бойових дій, тільки готує не їдальня, а люди на місцях. Роздаємо продукти по підрозділах, і вже там готують їжу”.
Для військовослужбовців в ООС розробили новий посилений сухий пайок. Набір продуктів представлено у новому вигляді, з готовими стравами в реторт-пакетах, до складу якого входить безполуменевий нагрівач. На відміну від старого сухпайка, раціон “Добового польового набору продуктів посиленого” налічує чотири види першої страви та вісім — другої (з різними видами м’яса). Різноманітність раціонів та умови сортування дозволяють змінювати меню кожного дня.
Також є спеціальний раціон для тих, хто не вживає свинину (раціон №5), до складу якого входять страви з курятини або яловичини. Раніше були три консервовані страви — тепер повноцінний тижневий раціон з різних страв. Щоб нагодувати всіх військовослужбовців, кухарі працюють позмінно. Їх робочий день розпочинається о четвертій ранку і через три години сніданок уже готовий.
“Раніше, — продовжує начальник продовольчої служби частини (саме він при складанні раціону на тиждень забезпечує виділення певної суми на придбання продуктів!) у меню військових були одна перша страва, один гарнір, чай і печиво. Ні свіжих фруктів чи овочів, ні соку чи йогуртів, ні приправ — нічого такого колись не було. Тож і якість приготовлених страв була дуже низькою. Адже тоді використовували лише найпростіші приправи — сіль та перець”.
Наразі на кожного військового виділяється на добу 85 гривень: на сніданок 34, обід — 35 і вечерю — 16. За ці кошти кухарі готують різноманітні страви національних кухонь народів світу, а ще практикують виконання окремих замовлень на ту чи іншу страву. Щоправда, роблять це не часто, а, здебільшого, на свята.
Але, як зізналися військові у їдальні, це й так досить великий прогрес в організації харчування, якщо брати до уваги, що реформування доводиться робити в умовах війни на сході країни.
Моє знайомство з тим, як харчуються хмельницькі військовики, закінчилося дегустацією страв, які мені люб’язно запропонували спробувати. Я вибрала плов, котлету, салат і сік. Було дуже смачно! Після такого ситного обіду, повірте, вже не хотілося навіть улюблених булочок…
Вікторія СТАНДРІЙЧУК