Спорт

Коли старість в радість

Ця історія про хмельничанку Лідію Пастух. В свої вісімдесят з “хвостиком” вона вщент розбила стереотип про депресивну старість. Три роки тому жінка здобула другу вищу освіту і стала інструктором з силової гімнастики Хаду. Більшість її учнів — пенсіонери, для яких вона — справжня мотивація.

Ранок 80-річної Лідії Пастух, на відміну від більшості людей її віку, починається з пробіжки сходами — дев’ять поверхів угору, дев’ять униз. На сніданок — склянка зеленого коктейлю. Напій може бути з петрушки, селери, подорожника і навіть з листочків кульбаби — все залежить від пори року. Аби був смачніший, до блендера пані Лідія кладе ківі, лимон або яблуко. Потім, змінивши кросівки на підбори, йде пішки на роботу, а вже ввечері, відпрацювавши зміну на паперовій фабриці, — до спортзалу.
Перша вправа — з гімнастичним колесом, його потрібно прокатати разів з десять, впершись ногами в підлогу і не відриваючи рук від спортивного снаряду. На перший погляд, — просто, але це не так. “Виконуючи вправу, напружуються м’язи живота, при цьому ти працюєш з власною вагою. Тож виконати це не під силу навіть молодим, якщо слабкі мязи”, — запевняє пані Лідія. Вона ж робить 15 катків, як кажуть, на одному диханні.
До речі, займатися спортом жінка почала лише в 70 років, коли загострилися хронічні недуги, а бути тягарем для рідних їй не хотілося. Довго обирала, якому виду спорту надати перевагу. Зупинилась на силовій гімнастиці Хаду, яка включає в себе елементи хатха-йоги, пілатесу та вправи на дихання. Головна її перевага в тому, каже пані Лідія, що протягом однієї години виконуються 122 вправи, задіяні всі групи м’язів, включаючи найглибші, а відтак за короткий час можна повернути гнучкість суглобів, хребта та еластичність м’язів.
По-друге, для цього виду спорту не потрібен інвентар, а спортзал можна відвідувати всього тричі на тиждень.
Згодом Лідія Григорівна зрозуміла суть філософії Хаду. Каже, вона полягає в єднанні духу і тіла, але спочатку все-таки йде жорстока боротьба. Єднання відбудеться лише після перемоги над собою. Тобто, лише вичерпавши всі можливості розвитку фізичної суті, можна розвивати суть духовну. Не навпаки і не одночасно! Адже неможливо процвітати в розвитку духу, залишаючись при цьому господарем немічного тіла. Відтак у Лідії Пастух з’явилася потреба допомагати іншим. І потреба ця стала сенсом її життя.
Розмінявши восьмий десяток, жінка організувала спортивний клуб і почала навчати силовій гімнастиці Хаду своїх ровесників. Свою майстерність шліфувала у спортзалі.
Потім пройшла спецкурс навчання у Києві, склала не один іспит, аби підтвердити свій рівень фізичної підготовки і з часом отримала звання майстра силової гімнастики Хаду. Та на цьому не зупинилася — вирішила вивчити анатомію, фізіологію, будову людського тіла й отримати диплом тренера. Задля цього у свої 75 вступила до вишу і три роки тому його успішно закінчила. Каже, її зовсім не бентежило, що вона була набагато старшою за однокурсників. Навпаки, їй вдалося довести, що, коли людина має мету і йде до неї, вік — не завада.
Нині Лідія Пастух — професійний тренер з силової гімнастики Хаду. Серед її учнів чимало людей, які розміняли сьомий, восьмий і навіть дев’ятий десяток. Та їхній фізичній підготовці, силі волі і духу може позаздрити навіть молодь.
“Коли на заняття до нашого клубу приходять хлопці та дівчата, вони не вірять своїм очам, що ми можемо віджиматись від підлоги, з легкістю виконуємо вправи, стоячи на одній нозі, і при цьому впевнено тримаємо рівновагу. Повторити за нами вони з першого разу не можуть, бо це насправді нелегко. До прикладу, коли виконуємо вправи на відштовхування будь-якого уявного предмета, м’язи напружуються дуже сильно і сила ця дорівнює гантелям вагою в 6 кілограмів. Досягли ми цього лише завдяки нашому тренеру. Це вона нас зробила такими стрункими і гарними”, — ділиться волонтерка Галина Машнова, і з легкістю демонструє фізичну вправність.
Її розмову продовжує 30-річний Віталій Дем’янишин. Каже, коли вперше побачив тренера, яка за віком — ровесниця його бабусі, здивувався, а коли дізнав-ся, що в Лідії Григорівни стільки позитивних мрій та намірів, просто був у захопленні.
Сама ж Лідія Пастух вважає своїм покликанням допомагати людям відновити здоров’я і, коли це вдається, почувається щасливою.
А ще жінка для багатьох хмельничан — неабиякий приклад для наслідування. Своєю філософією життя вона розвіяла міф про те, що після сімдесяти настає межа, за якою починається глибока старість, і довела, що вік — це лише цифри у паспорті.
Лариса СВІТЛОВСЬКА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *