Історія міста

Проскурівський погром — трагічна сторінка з історії міста

Безсумнівно, Голокост став найбільшою трагедією єврейського народу. Проте масові розправи над іудеями чинилися й раніше. В Російській імперії особливого поширення набули погроми. Не оминула зла доля й тогочасний Проскурів…

Цьогоріч у місті відзначають 100-річчя сумнозвісної “Проскурівської різні”, під час якої 15-16 лютого 1919 року було вбито до трьох тисяч євреїв.

Обговорити одну з найтрагічніших і неоднозначних сторінок з історії Хмельницького в благодійному фонді “Хесед Бешт” у вівторок зібралися краєзнавці та представники різних релігійних конфесій.

За словами менеджера благодійного фонду “Хесед Бешт” Галини Скрипник, згідно з переписом 1913 року в Проскурові проживало 40 тисяч людей, з них 51% — євреї. Іудеї відігравали важливу роль у розвитку містечка й жили в злагоді з іншими його мешканцями. Все змінила більшовицька революція, яка посіяла хаос по всій країні.

1919-го в місто зайшли війська Директорії. Ситуація ставала дедалі напруженішою. Місто охороняла міліція, яка підпорядковувалася коменданту-антисеміту Юрію Ківерчуку. Спільно з отаманом Семесенком вони швидко знайшли привід для єврейського погрому. Ним стало збройне повстання більшовиків проти Директорії. Серед більшовиків були і євреї, тому цілий народ вирішили звинуватити в усіх бідах. У результаті від Проскурівського погрому найперше постраждали не більшовики, а мирне населення”, — розповіла Галина Скрипник, ґрунтуючись на спогадах уповноваженого відділу допомоги погромленим при російському товаристві Червоного хреста Арнольда Гілерсона.

За кілька неспокійних років жителі Проскурова звикли до перестрілок, тому суботнього ранку 15 лютого 1919 року ніхто не звернув уваги на перші постріли. Багато євреїв повернулося із синагоги й не підозрювали про небезпеку. Аж раптом солдати Івана Семесенка почали вриватися в оселі. Здебільшого вбивали людей шаблями, тих, хто сховався у підвалі, закидали гранатами. Тікати було нікуди, адже місто оточили.

Багато мешканців Проскурова намагалося врятувати іудеїв від смерті. Зокрема, міський голова Микола Сікора намагався зупинити різанину і допомагав переховуватися євреям. Протодиякон проскурівського Кафедрального собору Климентій Качуровський сховав єврейських дітей у підвалі собору й іменем Господа намагався зупинити безчинства. Під час цього він отримав смертельне поранення. За це іудейський народ заслужено називає його праведником. Кілька десятків євреїв у власному домі переховував місцевий лікар Віктор Полозов.

Подібних історій багато. Люди ризикували власним життям, щоб врятувати від смерті інших. За це єврейський народ завжди буде вдячний їм”, — наголосила Галина Скрипник.

Досі історики не можуть зійтися на остаточній кількості загиблих. Одні вважають, що загинуло 1600 іудеїв, інші стверджують про три тисячі вбитих.

Втім незалежно від кількості вбитих Проскурівський погром залишається страшною трагедією, про яку варто пам’ятати. Бо, хто не знає власної історії, приречений її повторювати.

Андрій ЯЩИШЕН

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *