Культура

Фестиваль національних меншин, які мешкають у Хмельницькому

З нагоди Міжнародного дня толерантності, який відзначається 16 листопада, у Центрі соціальної допомоги благодійного фонду “Хесед-Бешт” відбувся перший фестиваль творчості представників національних меншин, які мешкають у Хмельницькому.

Ідейним натхненником яскравого дійства став лауреат премій ім. В.Заремби та Б.Хмельницького, музикант, співак і композитор Михайло Люшня.

Українцям — першість! Нашу національність на фестивалі представив хор культурно-мистецького центру “Ветеран”, яким і керує Михайло Люшня. Мелодійність української мови, красу природи, коли “Золотавий вечір впав на тихі верби…”, а більше материнську любов та любов до Вітчизни оспівали солісти тріо з хорового колективу, яке нещодавно здобуло друге місце на обласному мистецькому конкурсі. “В світі все минає, тільки зостається мамине чекання та любов землі”, — линула істина зі сцени.

Вразив публіку українськими піснями та музикою і дует з хорового колективу “Ромашка”. Хмельницькому присвятили легендарну пісню-вальс “Місто спить” або “Де тепер вони?” на слова Бориса Палійчука та музику композиторів Ігоря Шама і Вадима Гомоляка, першовиконавцею якої стала неперевершена Квітка Цісик.

Багаточисельна на наших землях польська національність.

Шаровечківська громада, а саме мешканці села Мацьківці, де проживає понад 70% населення, яке розмовляє польською, представили свій ансабль “Мацьковʼянка”.

Наші пращури, мазури, привезені на Хмельниччину для заселення паном Замойським у 1700 році. За чотири століття ми не втратили ні свою мову, ні традиції. Нагадаємо, що 11 листопада відзначили 100-літній ювілей незалежності Польщі, яка є батьківщиною наших пращурів, хоч нині наша Батьківщина — Україна! Завжди святкуємо цю дату піснею, даруємо її й хмельницьким слухачам”, — розповідали солісти колективу “Мацьковʼянка”. Саме пісню “Неподлеглость”, що в перекладі скорочено означає “Незалежність”, таку назву мала і польська підпільна військова організація, яка розпалася у 1945 році, дарували гостям фестивалю.

Польські пісні звучали й у виконанні ансамблю польської громади “Розмарин”, інших виконавців.

У нашому краї чимало люду з молоком матері увібрали саме російську мову. І якою б страшною не була сучасна політика Росії відносно нашої країни, правічну мову Пушкіна, Буніна, Купріна, який неабияк пов’язаний з історією нашого міста, та інших велетів слова ще ніхто не відміняв”, — зазначила ведуча заходу Наталя Герасименко.

Російську громаду представив знаний на теренах Поділля режисер Сергій Трояновський, котрий свій виступ присвятив подіям Першої світової війни, а точніше “великій і забутій поезії Срібної доби”.

Імперіалістична, несправедлива Перша світова війна, яка підготувала Жовтневу революцію, на жаль, забувається сучасним поколінням. Тому маємо бути вдячними поетам Срібної доби, які буквально з перших днів склали воєнний літопис”, — зазначив митець, зачитуючи рядки російських поетів Срібної доби з власної театральної програми.

Колоритно на інтернаціональному фестивалі показав грузинську громаду нашого міста квартет під керівництвом соліста Романа Толордави. Під баян та гітару виконували грузинські й українські пісні.

А відому композицію, яку популяризувала молдовсько-українська співачка Софія Ротару “Іване, Іване…”, виконав представник молдовської громади — голова первинної ветеранської організації мікрорайону Дубове Іван Плешко.

Завершили свято веселою єврейською піснею та музикою від Анатолія Музики і Кіри Нанби. “Шалом, мой друг, шалом!” — кликала до танцю музична композиція.

Фестиваль відбувся за підтримки обласної та міської ради, зокрема міського управління культури та туризму.

Ірина САЛІЙ

Фото Миколи ШАФІНСКОГО

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *