Дізнатись про більшість хмельницьких вулиць насправді важко. Тому часто не знаємо, коли вони виникли й на честь кого названі. Виправити ситуацію має книга відомого хмельницького історика й краєзнавця Сергія Єсюніна “Вулиці Хмельницького”. Її друге, перероблене і доповнене видання автор презентував учора.
“Вулиці Хмельницького” — це найповніша енциклопедія місцевих вулиць, подій, персоналій та архітектури, які з ними пов’язані. За два роки роботи над книгою Сергій Єсюнін зібрав інформацію про всі відомі вулиці, провулки, проїзди, майдани міста. Станом на 1 серпня нинішнього року — це 972 об’єкти!
У книзі автор описав вулиці, котрі виникли кілька років тому. Про них вказав короткі відомості: розташування, рік заснування, походження назви. Проте найбільшу увагу історик приділив вулицям з багатою історією. Крізь їхню призму можна більше дізнатися про рідне місто. Проте, щоб зібрати необхідні дані, Сергій Єсюнін довго й прискіпливо працював в архівах, адже походження назв деяких об’єктів незрозуміле й подекуди загадкове.
“Прикметною є історія з назвою вулиці Щербакова, яку в 2016 році перейменували на вулицю Миколи Мазура. Хто такий Щербаков? Розгортаю енциклопедію й бачу там кілька відомих людей з цим прізвищем, а документ 1946 року присвоює їй цю назву без будь-яких пояснень та ініціалів, — ділиться Сергій Єсюнін. — Лише методом співставлень вдалося з’ясувати, що вулицю названо на честь першого секретаря Московського обкому партії. Тоді в Радянському Союзі була традиція: якщо хтось помирав з ЦК, одразу на його честь називали вулицю. Розроблялися цілі списки з рекомендаціям щодо присвоєння таких назв”.
Сергій Єсюнін розповів, що до 1940-х років фактично не існує офіційних документів щодо присвоєння проскурівським вулицям назв. У нотаріальних документах одну й ту ж вулицю називають по-різному. Така ситуація була спільною для всіх маленьких містечок Російської імперії до 1920 року. Коли ж мешканці оформляли право власності на будинок, то в нотаріальних документах вказували його номер та номер кварталу. А ось мікрорайони міста почали виокремлюватися лише у 1970-х.
“У 1946 році навіть була ідея розділити місто на два офіційні райони. Проте цю ініціативу не підтримали, адже на той час Проскурів був маленьким містечком з 50 тисячами населення. Тому Вінницю поділили на три райони, а нас — ні. Зате нині у Хмельницькому маємо мікрорайони, чия історія походження не менш цікава”, — зазначив історик.
“Вулиці Хмельницького” видав тернопільський видавець Володимир Андріїшин з доволі великим накладом для місцевих книг — дві тисячі примірників. Фінансово цей проект підтримали хмельницькі підприємці. Купити книгу можна за рекомендованою ціною 170 гривень.
Андрій ЯЩИШЕН
Фото автора