Культура

Невідома Африка Андрія Бондаренка

Андрій Бондаренко, заступник Хмельницького міського голови, — нетиповий держслужбовець. У вільний від роботи час він подорожує Україною та світом, про що пише цікаві історії у власному блозі. Нещодавно він побував у африканській експедиції, під час якої разом із другом за 25 днів об’їздив шість країн чорного континенту. У четвер, 12 липня, у центральній міській бібліотеці Андрій Бондаренко розповів хмельничанам про свої враження від Африки й розвінчав кілька міфів про неї.

Під час своєї африканської експедиції заступник міського голови побував у шести країнах — Руанді, Конго, Кенії, Уганді, Замбії та Зімбабве. Кожна вирізняється власним колоритом. Так, Руанда є однією з найбільш розвинених і сучасних держав континенту, а ось Конго небезпечне для туризму: там нині триває громадянська війна. Втім усіх об’єднують стереотипи і міфи, що Африка — надзвичайно бідна, люди там неосвічені, ліниві й вороже ставляться до білих людей, там дорого й брудно…

“Як мандрівник давно хотів побувати в Африці, але не наважувався на подорож. Заважав страх, — ділиться Андрій Бондаренко. — Для нас основною метою були відвідини вулкану Ньїрагонго, розташованого у Демократичній республіці Конго. У його кратері постійно кипить озеро лави. Попри це в туристів є можливість заночувати в наметі поблизу цього вогняного озера. Втім за тиждень до нашого відльоту в Конго політична ситуація загострилася — бойовики викрали двох англійців неподалік вулкану й національний парк вирішили закрити для відвідин. Тому оперативно довелося змінювати маршрут”.

За його словами, більшість міфів про Африку, які він чув до поїздки, виявилися неправдивими. Найперше, помітною є доброзичливість тамтешнього населення. Великий ажіотаж створює поява білих людей — усі, особливо діти, хочуть із тобою сфотографуватися.

Поява білих мандрівників серед дітей викликає справжній ажіотаж

“Є стереотип, що африканці розглядають білих як джерело наживи. Можливо, це так, якщо їздити на броньованому джипі й дивитися на всіх звисока. Ми ж намагалися поводитися просто, їздити у громадському транспорті, їсти у місцевих харчевнях. Тому всі ставилися до нас привітно й віталися на вулицях. Коли ми заходили у селища, місцеві запрошували до себе в гості. До того ж немає мовного бар’єру — всі знають, крім рідної, англійську. В кожному селі працюють дві-три школи”, — підкреслив Андрій Бондаренко.

Також він розповів, що багато місцевих знають про Україну. Найчастіше згадують футболіста Андрія Шевченка та боксерів братів Кличків.

За його словами, є бідні країни, а є надзвичайно багаті — як-от Руанда. Втім навіть у бідних країнах не помітно людей, які ходять у лахмітті. Усі намагаються виглядати охайно й полюбляють яскраве вбрання.

“Руанда, як і Україна, пережила геноцид. Народність хуту після пропагандистської кампанії почала масово знищувати тутсі у 1994 році. За офіційною інформацією уряду Руанди, кількість загиблих склала 937 тисяч осіб. Міжнародна спільнота тривалий час заплющувала очі на ці жахіття. Втім нація після трагедії змогла об’єднатися й за 20 років стала однією з найзаможніших країн континенту”, — наголосив мандрівник.

Найбільшою проблемою Африки є малярія. За два тижні перед подорожжю  довелося приймати протималярійні препарати. Хворобу переносять комарі, тому в кожному готельному номері є протимоскітні сітки. Є й інші небезпечні хвороби, які можна підхопити на чорному континенті, тому мандрівник повинен завчасно готуватися й дотримуватися правил безпеки.

“Коли ми вже підходили до міста Вікторія Фолз, то прямо біля дороги побачили ще трьох слонів”, – Андрій Бондаренко.

Небезпечними також є дикі тварини. Туристам рекомендують не наближатися до них. Андрій Бондаренко розповів, що їм із товаришем вдалося побачити слонів, які паслися неподалік дороги. Втім обережно обходили звірів, адже слон — це надзвичайно небезпечна тварина. Якщо йому щось не сподобається, він запросто може розтоптати людину.

“Під час подорожі визначили, що будемо харчуватимемося місцевою їжею. Європейський фаст-фуд їв лише один раз і це був єдиний випадок, коли я отруївся, — ділиться Андрій Бондаренко. — Національна кухня африканських країн  надзвичайно смачна! Так, коли потрапили у Замбію, то в кафе попросили принести на одному підносі всі популярні національні страви. Серед них були угалі, круто зварена каша або пюре на основі кукурудзяного борошна, рис, баранина, гриби, салати, курятина, телятина, бананова каша. Втім найсмачнішим із того, що ми коштували, виявилися смажені гусениці”.

Ось так виглядають смажені гусениці

За його словами, найдешевше їсти там, де харчуються місцеві. У таких громадських закладах страви нічим не поступаються якістю ресторанам для туристів, але значно менше коштують. Також один із парадоксів — дешеві готелі часто бувають кращими, аніж дорогі.

Найбільш цінні африканські враження — спостерігати місцеві сходи і заходи сонця. Андрій Бондаренко зізнався, що вони надзвичайно прекрасні. Подібних не зустрічав у жодній іншій частині світу.

Захід сонця на озері Ківу, що у Конго

Детальніше про подорожі Андрія Бондаренка можете прочитати у його персональному блозі: andy-travel.com.ua

Андрій ЯЩИШЕН

Фото автора, фото Африки з блогу Андрія БОНДАРЕНКА 

 

One Response

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *