Аарон Темкін Бек — американський психотерапевт, професор психіатрії Пенсільванського університету, творець когнітивної психотерапії, у сучасному світі — відомий спеціаліст з лікування депресій, автор понад 600 професійних статей і 25 книг. Народився Аарон Т.Бек 18 липня 1921 року у місті Провіденс (США) в родині емігрантів із Проскурова.
Родини Бек (у тодішньому українському написанні — Бик) походить з західно-подільського містечка Струсів (нині – село Струсів Тернопільської області), яке у ХІХ столітті перебувало у складі Австро-Угорської імперії. Голова родини Абрам-Симон Бик та два його сини Мойше та Бейріш були ремісниками-мідниками, які паяли та лудили різноманітний мідний посуд. Проте незначний попит на їхню роботу в невеличкому містечку не давав можливості безбідно жити. Розглянувши всі за та проти, родина зважилася виїхати до Російської імперії у сусідній регіон — Подільську губернію, де спробувати розвинути власну справу. Першим поїхав старший син Мойше, який 1871 року отримав право проживати і працювати у Проскурові. Через три роки розпорядженням Подільського губернатора він отримав вид на російське підданство та був приписаний до єврейської громади міста Проскурова. Того ж року до сина переїхали батько і брат.
Справи у родини пішли вгору, особливо у Мойше. Маючи непоганий заробіток, у 1880 році Мойше Бик придбав у центрі Проскурова на вулиці, що вела на Базарну площу, частину дерев’яного одноповерхового будинку. На початку 1880-х років Мойше відійшов від ремісництва і став займатись посередницькими справами. Головним помічником у нього був син Шимон, якого батько з дитинства залучав до всіх справ. У 1890 році Мойше та Шимон погодились на пропозицію барона Володимира Ренненкампфа стати управляючими його маєтку в селі Колибань Летичівського повіту.
Ренненкампфи — дворянський рід німецького походження. На теренах Російській імперії з’явились з XVII столітті та мали кілька гілок — Естляндську, Ліфляндську, Московську, Петербурзьку та Чернігівську. Представники саме останньої гілки від середини ХІХ століття жили на українських землях. Голова сімейства барон Микола Ренненкампф (1832-1899) мешкав у Києві, юрист-правознавець, доктор права, професор, у 1883-1890 роках був ректором Київського університету Святого Володимира. Багато років поспіль його вибирали депутатом міської думи, а у 1875-1879 роках — київським міським головою. Син барона — Володимир Ренненкампф (1862-1925) мешкав в Одесі, був професором юридичного факультету Новоросійського університету.
1890 роках родина Ренненкампфів придбала два маєтки у Подільській губернії — селах Пахутинці (нині — Волочиський район) та Колибань (нині — Хмельницький район). Батько, Микола Карлович, став власником у Пахутинцях, а Володимир Миколайович — у Колибані. Колибанський маєток — 1004 десятини землі (під садибою — 26, лісом — 78, ріллям — 640 та ін.). Хоча жив і працював Володимир Ренненкампф у Одесі, але в Колибань приїжджав часто. Долучилась до господарювання також його дружина Зінаїда Іванівна, яка заснувала прогресивне на той час тваринницьке господарство — “Копистинську ферму” за 4 версти від Колибані, поблизу села Копистин.
Саме управляючими цього доволі великого маєтку стали Мойше і Шимон Бик. Батько та син слідкували за веденням землеробських справ, доглядали за фермою, домовлялись у Проскурові про збут продукції – цукрових буряків, м’яса, молока. Аби бути ближче до місця роботи, у 1893 року Мойше Бик придбав будинок з земельною ділянкою на східній околиці Проскурова — у передмісті Ракове.
Тим часом Шимон Бик одружився з Еттою, донькою Аарона Ниссенгольца, шинкаря із містечка Городок Кам’янецького повіту. У Шимона та Етти було семеро дітей — дві доньки і п’ятеро синів. Старший син Гершель Бик (1886-1968) наприкінці 1890-х років був учнем в одній із приватних друкарень у Києві, де вивчився на друкаря. Повернувшись до Проскурова, влаштувався на роботу у друкарню Давида Голованевського, де переважно виготовляв різноманітні афіші.
На початку ХХ століття, коли на Поділлі почалася хвиля єврейської еміграції, родина Бик виїхала з Проскурова до США — до міста Провіденс (штат Род-Айленд). Сталося це 1904 року.
У Провіденсі на той час уже сформувалася доволі велика єврейська громада і тому родина проскурівських емігрантів швидко адаптувалася на новому місці. Зокрема, Гершель Бик влаштувався на роботу друкарем та незабаром отримав паспорт, де його ім’я і прізвище на американський лад записане як Гаррі Бек. У 1909 році він одружився з Елізабет Темкін, теж емігранткою з Російської імперії. У подружжя народилося п’ятеро дітей — донька і чотири сини.
Наймолодшим був Аарон. Освіту він отримав в університеті Брауна (філологія і політологія) та медичній школі Гельського університету (неврологія та психіатрія). Спочатку практикував у різних шпиталях, а з 1954 року став викладачем у медичній школі Пенсільванського університету, де зайнявся науковими дослідженнями в галузі психіатрії. Головним об’єктом досліджень стали депресії та їх прояви, де Аарон Т. Бек досяг видатних результатів. Він розробив когнітивну теорію депресій, оціночні шкали депресій, ризиків суїциду, заклав основи когнітивної терапії…
За свою професійну діяльність Аарон Т. Бек отримав чимало нагород, почесних звань і вчених ступенів, був запрошеним професором в Гарварді та Оксфорді, став академіком American Academy of Arts and Sciences, був визнаний одним із п’яти найвпливовіших психіатрів світу… Аарон Т. Бек нещодавно відзначив своє 96-річчя.
Сергій ЄСЮНІН