Вчора, 8 травня, у День пам’яті та примирення, представники міської влади, ветеранських організацій, народні депутати та небайдужі хмельничани покладали квіти біля Вічного вогню, на військовому кладовищі й Меморіалі Слави.
Ветеранів-учасників Другої світової у Хмельницькому залишилося небагато — лише кілька десятків. Одним із них є 95-річний генерал-майор танкових військ Іван Бабак.
“Почав війну з оборони Києва, коли пішов добровольцем до війська. Тоді мені було 18 років. Брав участь у Курській битві, звільняв Таллінн, — розповідає Іван Бабак. — Війна — це найстрашніше, що може трапитися у житті. І надзвичайно болісно, що нашій молоді доводиться проходити через це пекло сьогодні. Керівникам усіх держав бажаю вирішувати конфлікти мирним способом і не допускати кровопролиття. Бо війна, подібна до тої, яку я пройшов, може знищити людство”.
Присутні вшанували полеглих на фронтах українців хвилиною мовчання. Згодом у міській раді Олександр Симчишин зустрівся з місцевими ветеранами Другої світової та нинішньої, яка точиться на сході України.
“Покладаючи квіти на військовому кладовищі, вдивлявся в імена полеглих і згадував рідного прадіда, який не повернувся з фронту. Тепер його прізвище закарбоване на такій ж стелі у селі Війтівці на Вінниччині. Згадував своїх двоюрідних прадіда й діда, — поділився Олександр Симчишин. — Ви показали нам чудовий приклад, як можна вигнати ворога з країни. Це саме маємо зробити і ми нині. На жаль, відома фраза “ніколи знову” не збулася, то нехай хоч наші діти та внуки не пройдуть через пекло війни”.
Заходи з вшанування захисників рідної землі відбулися й у День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 9 травня. Сотні хмельничан прийшли до Вічного вогню з букетами живих квітів, аби згадати полеглих у жорстокому двобої з ворогом. Не було гучних слів, оркестрів… Лише сльози вдячності і пам’ять.
Андрій ЯЩИШЕН
Фото автора