Артисти творчого волонтерського об’єднання “Мистецька подільська сотня” спільно з 42-м гарнізонним будинком офіцерів подарували концерт для бійців, які лікуються у хмельницькому шпиталі. Принагідно привітали з професійним святом медичних працівників закладу, котрі неодноразово перебували на ротації в зоні АТО. Та й нині частина лікарів у складі санітарної роти рятує життя українських героїв у сватівському госпіталі неподалік лінії фронту на Луганщині. Тепле і щире спілкування з земляками-медиками наша “сотня” мала під час нещодавньої поїздки з концертами в зону АТО, коли, зокрема, заїхали до Сватового. Але наразі не про Луганщину, а про рідне Поділля.
Артисти творчого волонтерського об’єднання “Мистецька подільська сотня” спільно з 42-м гарнізонним будинком офіцерів подарували концерт для бійців, які лікуються у хмельницькому шпиталі. Принагідно привітали з професійним святом медичних працівників закладу, котрі неодноразово перебували на ротації в зоні АТО. Та й нині частина лікарів у складі санітарної роти рятує життя українських героїв у сватівському госпіталі неподалік лінії фронту на Луганщині. Тепле і щире спілкування з земляками-медиками наша “сотня” мала під час нещодавньої поїздки з концертами в зону АТО, коли, зокрема, заїхали до Сватового. Але наразі не про Луганщину, а про рідне Поділля.
Після теплого літнього дощу у парковій зоні навпроти центрального корпусу хмельницького шпиталю, а саме там ми розмістилися просто неба, легко співалося і легко спілкувалося. Бо співаємо-граємо ті пісні, котрі разом з нами співають бійці, бо мову ведемо про ті речі, про ті цінності, що є спільними для всіх нас, таких різних і водночас таких схожих у своїх прагненнях радості, любові, миру…
А поспівати-пограти для наших героїв зголосилася яскрава когорта молодих хмельницьких талантів: випускниці музичного училища ім. В.Заремби бандуристка Марина Круть та співачка Анастасія Гулевата, скрипаль Антон Вараниця, співаки Назарій Поляков і Марина Українець, представники 42 ГБО на чолі з директором Сергієм Чеплаковим: Ірина Качан, Юрій Вилавський, Олена Фейчук, капітан ЗСУ Олександр Петрук, представниця 15 ГБО Наталя Резніченко і, звісно, співорганізатори “сотні” Віктор Шайда та авторка цього матеріалу. Концерти у медзакладах зазвичай сповнені своєї специфіки: хтось має можливість бути присутнім в умовному глядацькому залі від початку заходу до фінальної пісні, хтось змушений іти на процедури, а ще долучаються до когорти глядачів випадкові відвідувачі пацієнтів чи медичні працівники, котрі, пробігаючи повз, зупиняються на пісню-другу, а далі — знову до своїх професійних обов’язків. Важливо те, що кожен із глядачів отримує за годину-півтори чи навіть п’ять-десять хвилин позитивні емоції і своєрідний заряд оптимізму. Бо ж наші артисти щоразу готують різнопланову концертну програму. От і цього разу співали про “Воїнів світла” і “Старі фотографії”, “Под облачком”, “Виростеш ти, сину”, “Группу крови”, “Ленту за лентою”, про порічкове вино і рідний край, про кохання, надію, про війну… А, коли зазвучала скрипка Антона Вараниці, алейка у парку, що до цього правила за сцену, перетворилася на танцювальний майданчик. Хлопців запросили до танцю не лише наші артистки, а й маленька донечка Наталії Резніченко Варвара, котра прийшла разом із мамою на концерт і стала справжнім сонечком для бійців. Такими ж сонечками засвітили їм у душі листи й малюнки старокостянтинівських школярів. Символічно, що для бійця, котрий після лікування демобілізується, дістався малюнок з хатинкою, а для його побратима, котрому незабаром повертатися на війну, — з танком.
Про війну, танки, “Гради”, “Мухи”, про бої в донецькому аеропорту, про бойових друзів, які вмирали в нього на руках, говорив по завершенню концерту справжній герой-кіборг Вітер. Хоча поранені після всього пережитого зазвичай не надто охочі до відвертостей, проте наш земляк-герой, певно, відчув, що команда “сотні”, поїздивши-побачивши-усвідомивши немало всього разом із вояками, перефразовуючи Кіплінґа, однієї крові, одного духу і одного прагнення з бійцями — щонайшвидше перемогти рашистсько-сєпарських орків і повернути мир в Україну.
Ще довго після фінальної пісні цього концерту ми спілкувалися і фотографувалися з бійцями, вже традиційно обмінялися номерами телефонів, аби не загубитися, аби підтримувати одні одних і спільно рухатися до перемоги.
Принагідно дякуємо за допомогу в технічному забезпеченні цього благодійного концерту-акції начальниці управління соціального захисту виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Наталії Шабельник та приватному перевізнику Ярославу Крілю.
Оксана Радушинська
Фото Петра Радушинського