Ми продовжуємо розповідати про поштові картки початку ХХ століття, на яких є зображення тогочасного Проскурова. У №6 від 12 лютого читачі могли ознайомитися з поштівкою із зображенням собору — найстарішого храму міста. Сьогодні — про костьол святої Анни.
Ми продовжуємо розповідати про поштові картки початку ХХ століття, на яких є зображення тогочасного Проскурова. У №6 від 12 лютого читачі могли ознайомитися з поштівкою із зображенням собору — найстарішого храму міста. Сьогодні — про костьол святої Анни.
Костьол святої Анни
Дві поштівки понад сторічної давнини із видом проскурівського костьолу надзвичайно цікаві для тих, хто вивчає історію Проскурова. Перша з них зафіксувала старий костьол ХІХ століття, а друга — зображення нового костелу, що був збудований на місці старого на початку ХХ століття. На жаль, нині цього величного храму не існує.
Височів красень-костьол святої Анни неподалік від теперішнього головного входу в міський парк ім. М.Чекмана. Радянські богоборці не пощадили храм — у 1936-1938 роках висадили в повітря. До наших днів збереглося лише декілька його світлин та поштова картка початку ХХ століття. Дослідникам міської старовини цю картку вдалося знайти не так давно. Найцінніше в ній те, що під зображенням храму вміщене прізвище архітектора, що спорудив його. Ним є доволі відомий зодчий того часу — Кароль Іваницький.
Костьол у Проскурові існував із давніх часів — імовірно з XVI століття. Спочатку то була каплиця, а з 1716 року — парафіяльний костьол святої Анни. Був він тоді дерев’яний і до початку ХІХ століття мав ветхий стан. У 1801 році місцева католицька громада розпочала збір коштів на перебудову костьолу на мурований. Задумане здійснили у 1808-1821 роках. Яким був той храм ми бачимо саме на першій поштівці — середніх розмірів, із окремо винесеною дзвіницею.
Наприкінці ХІХ століття знову постало питання про будівництво більш просторого костелу. Кілька років представники парафії вишукували кошти та намагались знайти проектанта. Справа зрушилась у 1905 році, коли у Проскурові з’явився новий настоятель — ксьондз Казимир Носалєвський. Саме йому вдалося вийти на відомого київського архітектора Кароля Іваницького та домовитися про швидке виготовлення проекту. Зодчий якісно виконав замовлення й за рік на місці старого храму розпочалося спорудження нового. Саме з нагоди нового будівництва була видана друга поштова картка.
Що стосується постаті архітектора, то відомо, що Кароль Людвігович Іваницький (1870-1940) народився в селі Таганча Київської губернії, у 1894 році закінчив архітектурний факультет Львівської політехніки. Працював на Правобережній Україні й у Києві наприкінці XIX — початку XX століть, виконав низку споруд, серед яких житлові будинки та католицька лікарня в Києві, будинок кадетського корпусу в Сумах, дворянський банк у Рівному, декілька костьолів і каплиць, понад десять панських садиб у селах Київщини, Волині та Поділля. Після революції 1917 року архітектор залишив Київ та переїхав до Польщі. Там у 1920-1930-х опублікував чимало досліджень з історії архітектури. Як архітектор працював спочатку в Люблінському воєводстві, згодом у Варшаві. З 1924 року Іваницький почав співпрацю з міністерством закордонних справ, на замовлення якого збудував польське посольство у Туреччині (Анкара), приміщення консульств у Берліні, Бухаресті, Відні… Та однією із найяскравіших споруд, збудованих за проектом Кароля Іваницького, так і залишився костьол святої Анни у Проскурові.
Сергій Єсюнін