Думаємо, що кожен, хто щоденно бачить цю картину — величний Свято-Миколаївський храм в оточенні торговельних закладів, а особливо цієї “Чебуречної”, запитує себе, як подібний питейний заклад може перетинати вхід до цього православного собору у мікрорайоні Виставка?
Думаємо, що кожен, хто щоденно бачить цю картину — величний Свято-Миколаївський храм в оточенні торговельних закладів, а особливо цієї “Чебуречної”, запитує себе, як подібний питейний заклад може перетинати вхід до цього православного собору у мікрорайоні Виставка? До речі, з приводу цього неподобства є неодноразові звернення з Хмельницької та Старокостянтинівської єпархії Української православної церкви, цю проблему пробує у законний спосіб вирішити міська влада, пропонуючи, зокрема, власникам “Чебуречної” доволі вигідні умови переселення. Зрозуміло й те, що разом з цим закладом треба звідти забирати і його сусідів, аби дати прихожанам належний доступ до храму, який уже практично добудований. Звичайно ж, за кадром цієї не приємної, але дуже повчальної історії залишається питання: хто і як давав дозволи на будівництво такого питейного закладу біля собору і взагалі, як сталося, що храм, який є окрасою цього мікрорайону, виявився обкладений, буквально затиснутий торговельними закладами?
До речі, на вул. Зарічанській у подібний спосіб був взятий в оточення житловою забудовою і храм Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ. Важко нині уявити стан парафіян Свято-Миколаївського храму, скажімо, під час хресної ходи чи інших релігійних обрядів біля церкви, півколом затиснутої подібними закладами. А якщо аналізувати цю історію з практичного боку, то, здається, владі не вдасться позбутися усіх цих торговців з-під храму, хоча зі згаданою “Чебуречною” та її сусідами можна навести лад, бо апелювати до християнського сумління когось із тих торговців також не доводиться.
В.Сівач
На знімку: так закрито дорогу до Свято-Миколаївського храму
Фото Миколи Шафінського