Наша розмова з головою Хмельницької обласної партійної організації ВО “Батьківщина” Валерієм Лесковим з приводу 15-річчя партії “Батьківщина”.
Наша розмова з головою Хмельницької обласної партійної організації ВО “Батьківщина” Валерієм Лесковим з приводу 15-річчя партії “Батьківщина”.
— Валерію Олександровичу, ви — один із засновників обласної організації ВО “Батьківщина”, навіть партійний квиток у вас знаковий — під номером один. З якими відчуттями відзначатимете п’ят-надцятиріччя партії?
— Випробування, які випали сьогодні на долю України, не спонукають до святкування: агресор Путін не припиняє спроб зруйнувати цілісність суверенної держави. Серце болить: щодня на Сході гинуть люди… Скажу чесно: активісти-батьківщинівці, заклопотані передусім допомогою армії, мало не забули про день народження партії. Але ювілей зобов’язує нас підбити підсумки півторадесятирічної роботи партійної організації і, звичайно, окреслити завдання щодо подальшої діяльності.
— Які події вважаєте найголовнішими, знаковими?
— Звичайно ж — перемога Майдану! Країна за час незалежності не знала такої жорсткої диктатури, як це було за царювання Януковича. І весь час боротьби проти злочинної “сім’ї” “Батьківщина” була на передовій: ми вимагали скасування харківських угод і пенсійної реформи, дали поштовх податковому майдану, протестували проти зростання цін на послуги ЖКГ і продукти харчування, боронили рідну мову. Ми брали в руки свою останню, як тоді здавалося, зброю — прапори та листівки, і йшли до людей. Я не побоюся взяти на себе відповідальність і сказати, що жоден антинародний крок попередньої влади не залишився без реакції нашої партії. Незважаючи на тиск і переслідування, підкуп і зради окремих членів, інформаційну блокаду, ми все одно робили все можливе, аби захистити громадян країни від свавілля і “бєспрєдєлу”. Відомо й те, що знахабнілі і безкарні регіонали зазвичай ігнорували голос опозиції, але ми не мовчали.
Відмова від вступу до Євросоюзу стала останньою краплею терпіння українців. І три важкі місяці Євромайдану майже всі наші партійці були там: хтось тижнями жив у наметах, хтось збирав продукти й одяг, хтось боронив барикади. І знаєте, от саме зараз згадалося, що ніколи, жодного разу не почув від наших активістів навіть натяку на страх, що, мовляв, за свою політичну позицію я можу отримати років 15 ув’язнення за сумнозвісними “драконівськими” законами регіоналів. Боляче, що не всі повернулися додому живими та неушкодженими…
Так, події останнього року — найважчі і найтрагічніші. Але ми, так би мовити, партія загартована: за плечима — історія півторадесятилітньої боротьби проти олігархії, корупції, свавілля влади. Згадайте-но акції “Україна без Кучми”, “Повстань, Україно!”, помаранчевий Майдан. В авангарді завжди була “Батьківщина”, а лідером опозиції, що на початку двотисячних років, що тепер, — незламна Юлія Тимошенко. Я переконаний, за очільництва нашого незмінного лідера ми зможемо подолати ті труднощі, які попереду: на руїнах, залишених попередньою владою, нам потрібно збудувати новий європейський дім. Без крику і галасу, безпорадної штовханини. І ми готові до такої роботи.
— Валерію Олександровичу, бажання працювати на благо України декларують усі політичні сили…
— …але виконують не всі, я зрозумів хід вашої думки? Тоді повернемося до останніх днів лютого: хіба не представники “Батьківщини” взяли на себе відповідальність за долю країни, коли було невідомо, чи справді втік Янукович? Хто формував більшість на місцях, аби не допустити безвладдя й руйнації системи державної влади? Ми знаходили спільну мову з політичними союзниками, тиснули на опонентів і не боялися відповідальності.
Що маємо сьогодні? Янукович залишив виснажену нечуваними за розмахом крадіжками економіку. Агресор шматує територіальну цілісність держави, нехтуючи життям людей, підриваючи мости і будинки. А тут, у “тилу”, підіймає голову так звана п’ята колона, перефарбовуючись у партії під іншими назвами, аби й надалі зберегти злочинні схеми збагачення. Громадянське суспільство, немов спраглий у пустелі, жадає повного перезавантаження влади. І тому батьківщинівці активно включилися в процеси кардинальних перетворень у країні. За чотири роки опозиції партія зберегла кадровий потенціал, і доказом тому — обрання головами багатьох місцевих рад представників саме нашої партії. Хочу зазначити, що чисельність партійців також не зменшилася (в січні наші лави нараховували 35 272 члени), навпаки — тільки за два місяці виборчої кампанії до наших рядів примкнула мало не сотня активних громадян. Зважте на те, що ми ж не сумнозвісна Партія регіонів, куди людей вступати примушували, до нас ідуть свідомо. Що ж стосується люстрації, то ми починаємо з себе: всі, хто хоч найменше заплямував репутацію члена ВО “Батьківщина”, повинні залишити лави партії. Натомість ми відкриті для нових людей і готові надати їм підтримку на шляху політичної кар’єри.
— Приваблива перспектива перед черговими виборами. Вже готуєтеся до них?
— Скажу без перебільшення: партія “Батьківщина” до виборів готова завжди. І це не жарт. Наші партійці є в кожному селі Хмельниччини і протягом доби може почати діяти вся вертикаль штабів — від півтори тисячі дільничних до обласного. Але! Зрозумійте, перемога на виборах для батьківщинівців не мета, а лише спосіб отримати інструмент для втілення нашої програми. Моє серце належить Майдану — бо це народ, його могутній голос протесту. Але народовладдя — це чесні і прозорі вибори, на яких громадяни доручають керівництво країною певній політичній силі. Відновити обороноздатність країни, стати повноправним членом європейської спільноти, подолати корупцію і бідність — ось далеко не повний перелік напрямів, щодо яких уже розпочато роботу. І максимальне представництво в органах влади дасть нам шанс здійснити це чимшвидше й ефективніше, щоб ще наше покоління відчуло справжнє покращення життя. Як приклад — наша позиція щодо результатів останніх президентських виборів. Так, ми їх не виграли, але головне — Україна їх не програла. І заради блага громадян, збереження державного суверенітету ми готові підставити плече новообраному президенту країни. Роботи, і до того ж важкої, вистачить для всіх. А нам, у “Батьківщині”, до труднощів не звикати: за 15 років діяльності, найчастіше у жорсткій опозиції і з переслідуваним лідером Юлією Тимошенко, партія довела свою стійкість та незламність. Я був би щасливий, аби наші досвід і наполегливість прислужилися Україні та її громадянам, які заслуговують на гідне життя.
Наш кор.