Чим нині можна зацікавити читача української періодики, зокрема, у нашому місті та краї? Які критерії вимог до власного видання необхідно ставити самим редакціям газет перед собою, аби підсилювати читацький інтерес до своїх видань? Який, зрештою, є він — постійний читач вашої газети, і чим — якими публікаціями, темами можна зацікавити нових потенційних читачів?
Чим нині можна зацікавити читача української періодики, зокрема, у нашому місті та краї? Які критерії вимог до власного видання необхідно ставити самим редакціям газет перед собою, аби підсилювати читацький інтерес до своїх видань? Який, зрештою, є він — постійний читач вашої газети, і чим — якими публікаціями, темами можна зацікавити нових потенційних читачів?
Ці та багато інших питань щодо особливостей журналістської праці, газетної політики кожного видання з особливою актуальністю ставлять редакційні колективи нині, на фініші передплатної кампанії на наступний рік, і газета “Проскурів” не є тут винятком. Так, ми радіємо з того, що маємо загалом сталу читацьку аудиторію, а тепер вже і на нашому веб-сайті, в нашому місті, яка поділяє наші погляди і принципи на творення газети, проте ми також даємо собі звіт у тому, що читацький загал слід збільшувати. Проте яким шляхом тут іти? — це запитання стоїть особливо гостро у найгарячіші періоди передплатних кампаній, який, власне, нині настав. Хтось тут більше ставку робить на адмінресурс з боку своїх засновників, коли кажемо про державні засоби масової інформації, а комусь доводиться розраховувати, загалом, лише на себе.
Говорячи відверто, “Проскурів” також чекає на підтримку в проведенні передплатної кампанії на своїх засновників, насамперед, міську раду, її депутатів, адже значна частина публікацій на наших шпальтах висвітлюють саме їх роботу, що, власне, передбачено нашим статутом та законодавством про пресу. Але своїм читачам та потенційним передплатникам ми не перестаємо повторювати, що ці публікації ніколи у нас не носять замовного характеру, що “Проскурів” прагне показувати діяльність органів місцевого самоврядування, насамперед, через призму вимог до них територіальної громади міста. Заразом ми є, образно кажучи, демократичним майданчиком для висловлювання всіх альтернативних позицій, які існують не лише в депутатському середовищі міської ради.
Зрештою, “Проскурів” ніколи не був “провладною” газетою у негативному розумінні цього значення, що характерне для так званої “паркетної” преси. Сподіваюсь, наші читачі погодяться з цим твердженням і можуть оцінити заразом й опозиційний характер нашої газети, яка, до речі, не надто жалувала свого часу і помаранчеву владу. Нині ж суспільно-політична ситуація в країні настільки загострилася, що ми не можемо навіть допустити, що наша газета буде мовчазно, як це роблять багато наших колег з державних видань, спостерігати за тим, що відбувається в нашій країні, де триває неприкритий реванш антиукраїнських сил. Хоча це не означає, що наша газета перекриває доступ до найгостріших дискусій на усі ці теми для представників полярних політичних поглядів та сил. Ми добре усвідомлюємо, що наша державницька позиція тут декому не до вподоби, але, переконаний, що наш читач нас би просто не зрозумів, якби ми її змінили.
Незмінною є також наша позиція у найширшому висвітленні культурно-освітнього, молодіжного, спортивного життя міста, а наші тематичні сторінки “Мовою здоров’я”, “Соціум”, “Успішна дача”, “Суспільство” та багато інших далі будуть нести для вас усю необхідну інформацію. Закликаючи вас і далі бути з “Проскуровом”, ми можемо лишень запевнити, що наша газета вас не розчарує, адже прагнемо її творити разом з вами, опираючись на ваші побажання і суспільні запити. Залишайтеся і будьте з “Проскуровом”, відчуйте себе справжніми хмельничанами!