24-28 серпня в Хмельницькому пройде уже традиційний
Міжнародний фестиваль моновистав “Відлуння”
Фестиваль, створений 1999 року, ось уже втринадцяте збере на одній сцені представників різних країн світу. А ще він — єдиний від нашої країни представник Міжнародного форуму монотеатрів при Міжнародному інституті театрів (МІТ) ЮНЕСКО, до якого входить нині лише десять фестивалів. Відкриватиме “Відлуння” ініціатор його проведення в нашому місті, директор Хмельницького монотеатру “Кут” Володимир Смотритель епатажною і навіть по-мистецьки провокаційною виставою “Лоліта” за однойменним романом Володимира Набокова…
Фестиваль, створений 1999 року, ось уже втринадцяте збере на одній сцені представників різних країн світу. А ще він — єдиний від нашої країни представник Міжнародного форуму монотеатрів при Міжнародному інституті театрів (МІТ) ЮНЕСКО, до якого входить нині лише десять фестивалів. Відкриватиме “Відлуння” ініціатор його проведення в нашому місті, директор Хмельницького монотеатру “Кут” Володимир Смотритель епатажною і навіть по-мистецьки провокаційною виставою “Лоліта” за однойменним романом Володимира Набокова…
Про програму та сам фестиваль Володимир Смотритель розповів у розмові з нашим кореспондентом.
— Відомо, що фестиваль народився у Києві, але ось уже кілька років поспіль він проходить у нашому місті. Розкажіть, як сталося, що столиця втратила можливість організовувати таку значиму культурну подію, і хто або що цьому посприяло?
— Міжнародний фестиваль моновистав “Відлуння” відбуватиметься втринадцяте, до цього він вісім разів проходив у Києві, на Поділлі він вп’яте. Коли столиця була господинею фестивалю, то він був цілком фінансово незалежним, його там фінансувала одна швейцарська група. З політичними змінами в країні, ця група відмовилась надавати кошти. Тоді, у 2008 році, “Відлуння” практично мало б померти, його ніхто не міг підтримати: не було заплановане фінансування Міністерством культури України, а щоб хтось взяв це на себе, то це дуже серйозна відповідальність. Мені тоді якось так пощастило: я був у Національному академічному драматичному театрі ім. І.Франка на гастролях, коли туди приїхала Ніна Мазур — художній керівник, президент “Відлуння”. Ми зачепили цю тему, і вона розповіла, яка непроста ситуація склалася з фестивалем, тож я вирішив спробувати перетягнути його до нас, на Поділля, хоча це було дуже непросто. Навіть Ніна здивовано казала: “Як — це ж столичний фестиваль?..” А я їй на це: “Ну, тоді в столиці і помре!” Я звернувся до тодішнього міністра культури і туризму України Василя Вовкуна, пояснив йому ситуацію: що у Хмельницькому є такий стаціонар — театр одного актора, і я в цьому жанрі працюю, чому б не продовжити життя “Відлуння” на Поділлі і не дати хоча б якусь часткову дотацію на початку? Міністр сказав, що треба написати грант, що я власне і зробив. В цьому документі зазначив, що місто Хмельницький, яке має багато шкіл, училищ і вузів, тобто молоді тут багато, спроможне розраховувати на подібний мистецький проект. Так мені вдалося виграти грошовий грант — 50 тисяч гривень, які були задіяні спершу на оплату віп-номерів, щоб поселити 50 учасників фестивалю. Після виграшу гранту, свою допомогу надали ще два спонсори: ПАТ “Хмельницькобл-енерго” та ПАТ “Хмельницькгаз”, а також частково Хмельницька міська рада. Так нам вдалося провести свій перший Міжнародний фестиваль моновистав “Відлуння”, на який приїхав Тобіас Б’янконе, президент міжнародного форуму драматургів (МІТ ЮНЕСКО). Йому дуже сподобалась організація фестивалю, наш подільський край, місто, театр… Він, так би мовити, благословив цей проект. Благословив, то благословив, але ж на наступний рік теж треба було шукати гроші. Я звернувся з листами в Хмельницьку обласну адміністрацію, щоб підтримали фестиваль — отримав відмову (традиційно немає коштів, дефіцит бюджету…). Тож довелось мені самостійно його проводити з допомогою спонсорів та з підтримкою міністерства. На третій рік знову туди ж звернувся і отримав відмову, все повторилось, як і минулого разу. Тільки на четвертий рік нам було виділено 30 тисяч від обласної влади.
— Володимире Петровичу, судячи з попереднього досвіду, знаходити фінансування для фестивалю вам було вкрай важко. Може, варто було б нині шукати допомоги у тих, хто братиме участь у парламентських перегонах?
— У цьому році я отримав знову повну відмову від владних структур краю, бо ж йде виборча кампанія, тому й зрозуміло де акумулюються кошти. Для політичного світу нині найбільший фестиваль — це вибори. Тому я вже думав, що нічого практично не вийде. Скільки енергії та часу було витрачено на переговори з тими потенційними парламентарями, які балотуються у Верховну Раду! Але вони всі чомусь вирішили, що вкладені гроші у подібні проекти ніякого результату не принесуть. І вже в останні дні, коли вирішувалась доля відкриття віз за кордоном, мені вдалося зв’язатися з головою правління АТ “Оболонь” Олександром Слободяном, який теж балотується у Верховну Раду. Після наших з ним переговорів він вирішив підтримати фестиваль. За це я йому дуже вдячний, тому що влада виявилась знову осторонь мистецтва. Це їхня справа… Таким чином, завдячуючи якраз пану Слободяну, у Хмельницькому відбудеться XIII Міжнародний фестиваль “Відлуння”.
— Кошти знайдені — це півсправи. А як проходить вирішення організаційних питань фестивалю, які у вас плани цьогоріч?
— Планується, що фестиваль відкрию я виставою “Лоліта” за Набоковим, її інсценізацію зробив Ярослав Мельничук, з яким я плідно співпрацюю останні роки. Потім виступлять представники Сербії з виставою “Зоран Радмілович” у виконанні актора Івана Томашевича, Чехії — з виставою “Валерія Мессаліна. Нехай…” у виконанні Людмили Усової, Росії — “Нотатки божевільного” (за твором М.Гоголя) у виконанні Імама Акаутдінова, Молдови — з виставою “Листи незнайомки” (за С.Цвейгом) у виконанні Ганни Ткаченко, Литви — з виставою “Амок” (за С.Цвейгом) у виконанні Габріелюса Запалскіса, Греції — з виставою “Червона тойота” у виконанні Ольги Позелі, “Освідчення у коханні” (за п’єсою Клима), України — з проектом “7 днів з “Ідіотом” (за мотивами Ф.Достоєвського) у виконанні актриси Катерини Леонової. Це будуть цікаві вистави. Займається організацією і формує програму президент фестивалю та його художній керівник Ніна Мазур. Вона проживає в німецькому Ганновері і має можливість їздити світом, бути в журі найрізноманітніших фестивалів.
У світі є десять найпотужніших фестивалів моновистав і “Відлуння” входить в цю золоту десятку. На відміну від минулого року, участь у ньому візьмуть представники не дванадцяти, а восьми країн світу. Грошова скрута не дозволяє прийняти більше людей. Навіть гостей фестивалю: професорів, докторів мистецтвознавства було раніше з десяток, а в цьому році буде лише п’ятеро. Раніше деякі вистави проходили в нашому ляльковому театрі, в школі мистецтв, в міському Будинку культури. Цього року фестиваль буде тільки в “Куті” — всі п’ять днів, по дві вистави щодня. Будуть розповсюджені афіші, інформація в ЗМІ, у місті стоятимуть наші знамениті курені. Квиток коштуватиме 30 гривень, це, як ви розумієте, зовсім дешево…
— Майбутня прем’єра вашої вистави “Лоліта” має доволі епатажний і екстравагантний присмак…
— Режисером-постановником цієї вистави є Мирослав Гринишин — продюсер відомої театральної компанії “Бенюк і Хостікоєв”. За його плечима — цікаві постановки і одна з них це “Швейк” — знаменита робота, в якій грають відомі актори Богдан Бенюк і Анатолій Хостікоєв.
Ми ще з минулого року готуємо постановку “Лоліти”. Вже майже рік триває складний репетиційний період, бо робота надто складна, адже це глибоко психологічний щоденник людини-збоченця. Так просто виставу не зробиш, бо проводиться пошук потрібної незвичної форми для сцени. Але, на наш погляд, це буде справді сенсаційна театральна подія. Всі з цього приводу ставлять мені одне і те ж запитання: “Як це все можна на сцені відтворити одному?”. А я відповідаю: “Прийдете та й подивитесь!”. Втілити у життя це непросто, тому й запрошений такий майстер як Мирослав Гринишин, з яким мені дуже легко працювати. Ми нікуди не квапимося. Планували ще минулого року здати виставу, але дійшли до висновку, що вона ще не готова і багато слід доробити. Тож вирішили відкрити “Лолітою” цьогорічний фестиваль “Відлуння”.
— Ви, звісно, не відкриєте завісу, за якою ховаються таємниці загадкової майбутньої прем’єри, але, можливо, хоч скажете, хто ж зіграє роль зовсім юної Долорес?
— Секрети не відкривають, бо це як фокус. Запросити на фокус і розказати його суть — немає сенсу. Єдине, що я можу сказати, її “гратиме” лялька-маріонетка, яка готується на кіностудії ім. О.Довженка зі спеціального манекену. Більше розповідати не буду… Прийдете і все зможете побачити на власні очі. І не лише нашу “Лоліту”, а й багато інших вистав, які будуть представлені на XIII Міжнародному фестивалі моновистав “Відлуння”, який живий і, я сподіваюсь, житиме ще багато-багато років.
Юлія Казмірчук
На фото з архіву редакції:
під час “Відлуння-2011”