Хмельницький гурт “Мотор’Ролла” відсвяткував своє 18-річчя. Зробити свято музиканти вирішили не лише собі, а й усім небайдужим до їхньої музики хмельничанам. З цієї нагоди відбувся концерт, який зібрав давніх друзів команди та просто охочих привітати й послухати іменинників.
Про враження від концерту, 18-річний рубіж та плани на майбутнє розповів “Проскурову” фронтмен “Мотор’Ролли” Сергій ПРИСЯЖНИЙ.
Хмельницький гурт “Мотор’Ролла” відсвяткував своє 18-річчя. Зробити свято музиканти вирішили не лише собі, а й усім небайдужим до їхньої музики хмельничанам. З цієї нагоди відбувся концерт, який зібрав давніх друзів команди та просто охочих привітати й послухати іменинників.
Про враження від концерту, 18-річний рубіж та плани на майбутнє розповів “Проскурову” фронтмен “Мотор’Ролли” Сергій ПРИСЯЖНИЙ.
— Cергію, ваш гурт хоч і не змінив прописку, і всі ви, як і раніше, залишаєтеся хмельничанами, та в рідному місті не виступали вже понад півтора року.
— Можливо. Мені складно говорити про кількість концертів, тому що не я їх організовую. Якщо в Хмельницькому знайдеться людина, яка буде займатися їх організацією та запрошувати нас, то ми можемо виступати хоч щотижня, якщо це співпадатиме з нашим гастрольним графіком.
— Але публіка за вами скучила, судячи з того, як тепло вас приймали.
— Я не скажу, що для мене це було відкриттям. Знав, що дуже багато людей слухають нашу музику і сприймають нас об’єктивно, хоча, як кажуть, “немає хард-року на своїй вітчизні”. Але концерт, який відбувся 11 травня, — знаковий. По-перше, він приурочений до дня народження. А по-друге, там зібралося багато друзів, і тому це було дійсно свято. Хочеться ще зустрітися і поспілкуватися з тими людьми, які прийшли його з нами розділити.
— За ці 18 років змінилися ви і ваша музика. А як щодо слухачів? Ваша аудиторія помолодшала чи подорослішала?
— Групу теж можна порівняти з організмом людини. Ми так само зростали, проходили через певні етапи, змінювалися. Наша публіка зростала разом з нами і змінювала свій світогляд. Але й нові слухачі з’являються постійно. Знаходиться молодь, яка розуміє, про що ми співаємо.
— Що за цей час вважаєте своїм найзначнішим здобутком?
— Я не вважаю взагалі, що в нас є якісь здобутки. Ми граємо, пишемо музику, виступаємо не для якихось там здобутків, а тому, що ми не можемо цього не робити. Якщо нам сьогодні заборонити виступати, то за два місяці у кожного з учасників колективу почнуться серйозні проблеми з психікою. Ми грали й зі світовими зірками, на яких хтось ледь не молився, але назвати це значним особисто я не можу.
— А з колишніми учасниками гурту підтримуєте стосунки?
— Звичайно, підтримуємо зв’язок буквально з усіма, хто є в зоні нашого спілкування. Є люди, які живуть за кордоном, але в деяких питаннях нам допомагають. У нас сформувалося таке творче угруповання — “Мотор’Ролла”, в яке входять і музиканти, і автори, і колишні учасники.
— Вони привітали вас із днем народження?
— Ні, я ще буду розбиратися з цим фактом (сміється — прим. авт.).
— Рік тому у вас з’явився новий гітарист — Сергій Костюк. Як розпочалася ваша співпраця?
— Ідея взяти додаткового гітариста пішла від нашого бас-гітариста Ігоря. Він вирішив, що мені останнім часом важко було одному вести концерти, співати і грати складні партії на гітарі. Сергія ми давно знаємо як досить серйозного музиканта, і коли прийняли таке рішення, то з кандидатурою визначились одразу.
— А хлопці з “Безодні” не “ревнують” його до “Мотор’ Ролли”?
— Не знаю, може, й так. Я, наприклад, був би незадоволений, якби хтось із моїх музикантів “халтурив” на стороні. Але я бачу, що Сергію цікаво з нами, він реалізовується як гітарист. Свого часу я теж переграв з багатьма виконавцями як сесійний музикант, і це пішло тільки на користь.
— Розкажіть про вашу останню роботу з “Механічним Апельсином”.
— З Юрою, вокалістом “Механічного Апельсина”, ми познайомилися рік тому, коли до мене звернулися колеги по студійній роботі з проханням допомогти в аранжуванні його команді. Я їх послухав і мені стало цікаво познайомитись з цими нетиповими рок-музикантами. Так і зародилася наша дружба. Минув певний час і при зведенні їхньої наступної, незвичної для них композиції почали виникати певні нюанси. Я долучився до цієї роботи як вокаліст — і так вийшов наш спільний трек. І цей результат мені не соромно показати друзям.
— А ще плануються такі тандеми?
— Так, ми працюємо зараз над спільним проектом з відомим радіопродюсером Сергієм Кузіним. З ним ми знайомі ще з часів, коли я жив і працював у Києві. Він свого часу допомагав нам розповсюджувати альбом “Що кому не ясно?”. До речі, певною мірою, завдяки йому виник наш з Ерікою дует — пісня “Душа”. А тепер готуємо вже з ним спільну роботу. Це буде пісня про радіо і у ній Сергій заспіває українською. Тож зараз ми в очікуванні цього “гарячого пиріжка”.
— Вашу нову програму “Чумаки” вже бачили у Києві і частково в Хмельницькому. Чи плануєте показувати її закордонним українцям, скажімо, у Польщі, де й зародилася ідея її створення?
— Насправді ця ідея не настільки нова, як ми її подаємо. В нашому репертуарі є пісня на народні слова “Ой, на горі вогонь горить” і ще у 1995 році на “Червоній руті” ми отримали диплом “За сучасне трактування української балади”. Ідею зробити в майбутньому програму з українськими козацькими піснями ми виношували вже давно. Останнім поштовхом стала поїздка до Польщі, де нас попросили зіграти кілька народних українських пісень. Там вважається, що народні пісні мають грати всі. А ми почали пояснювати, що займаємось лише авторським матеріалом і залишилися незрозумілими. Після повернення додому кожен з нас написав список своїх улюблених народних пісень. Так ми склали програму з 16 треків, які нам найбільше подобаються. Це і народні пісні, й авторські пісні 60-70-х років минулого століття. Незабаром запишемо їх у студії, а десь за півроку хочемо видати альбом з українськими піснями в нашому прочитанні, передусім, щоб презентувати його закордонним друзям.
— Окрім дня народження “Мотор’Ролли”, вас можна привітати зі ще однією подією — отриманням диплома.
— Так, диплома з відзнакою, між іншим. На сьогодні у мене базова вища освіта соціального працівника, і я вже подав документи на продовження освіти. Тепер я студент шостого курсу.
— Як викладачі ставляться до того, що ви у них навчаєтесь? Поблажки роблять?
— Поважаю своїх викладачів, тому що вони ніяким чином це не показують і не створюють перепони. В нас в аудиторії всі рівні й мають рівні права. Мені вчитися комфортно. Хоча і в мене були випадки, коли перескладав іспити.
— Чому обрали такий профіль? Плануєте якось застосувати це на практиці?
— Ні, таких планів немає. Просто одного дня постала потреба отримати вищу освіту. Я вступив на перший факультет, що трапився мені на очі, а згодом зрозумів, що це мені подобається. Більше того, я б радив усім цікавитися цією темою не для заробляння грошей, а просто для того, щоб тренувати свій мозок і знаходити відповіді на життєві питання.
Розмовляла Оксана ПАЛЯНИЦЯ