Хоча до офіційного старту осінніх парламентських виборів добрих півроку, проте враження таке, що виборчі перегони вже розпочались. І не тільки тому, що наші вулиці все частіше прикрашають білборди із зображеннями потенційних кандидатів, а у поштових скриньках стало тісніше від безкоштовних газет різної тематики, які, що гріха таїти, вже стали конкурентом багатьох регулярних видань. Свідчать про це і…
Хоча до офіційного старту осінніх парламентських виборів добрих півроку, проте враження таке, що виборчі перегони вже розпочались. І не тільки тому, що наші вулиці все частіше прикрашають білборди із зображеннями потенційних кандидатів, а у поштових скриньках стало тісніше від безкоштовних газет різної тематики, які, що гріха таїти, вже стали конкурентом багатьох регулярних видань. Свідчать про це і зачастілі візити столичних політиків, які починають, даруйте, вже вішати передвиборчу локшину на вуха виборців. А тут ще опозиція не розібралася, яким форматом йти на ці вибори, а недавнє рішення Конституційного суду про неможливість висування кандидатури на вибори одночасно по мажоритарних округах та у партійних списках взагалі ускладнило завдання формування її тактики і стратегії. Тут ще раз переконуєшся у прозорливості Юлії Тимошенко, яка з-за ґрат краще бачить реалії української політики, коли вона розкритикувала своїх соратників, які пішли на компроміс з парламентською більшістю у прийнятті нового закону про парламентські вибори. Бо політичні домовленості, шановні, для цього й існують, щоб їх порушувати, якщо в якоїсь зі сторін є для цього потенціал. В нашої партії влади нині з цим дефіциту немає і, які б там заклики з-за кордону про проведення демократичних та прозорих парламентських виборів в Україні не звучали, на моє переконання, ми знову зіткнемося з безпрецедентним маніпулюванням виборчого процесу. А додасть до нього своєї інтриги якраз і критична ситуація в опозиційному таборі, де вже, здається, в декого нерви здають, на що і сподіваються їх опоненти. Якщо так далі піде, то, маючи достатньо унікальний шанс перемогти на цих парламентських виборах, насамперед через катастрофічне падіння довіри до правлячої партії та її союзників по всій країні, опозиція може його втратити.
Не менш сумнівні можливості її кандидатів на мажоритарних округах, зокрема в нашім краї, де “сільські” виборчі округи вже “розподіляють” поміж собою представники олігархічного капіталу та влади. Он, до прикладу, на території колишнього Деражнянського виборчого округу вже на повну котушку почав працювати молодий і достатньо креативний кандидат, який не криється зі своїми амбіціями, запустивши 100-тисячним (!) накладом безкоштовну газету, яка нині доходить практично у кожну сільську хату. Побував цей молодий політик за часів Ющенка на губернаторській посаді на Сході України, нині також працює високопоставленим чиновником на державній службі. Здавалося б, чому не випробувати йому своє виборче щастя в області, яку очолював? Так ні, згадав, що його родинне коріння походить з цих країв і почав “штурмувати” вже подолян, хоч, здавалося, що якраз на цьому окрузі влада спрацює більш творчо. На цьому прикладі нині можна проаналізувати і нинішню ціну мандата парламентарія-мажоритарника, яка вже сьогодні зашкалює за захмарні суми.
А ми кажемо, що бідуємо, що в нас ціни кусаються, що в країні криза. Виходить, не всі бідують і ледь зводять кінці з кінцями, якщо вже сьогодні на прополіскування мізків потенційних виборців кидаються величезні кошти, запускаються дорогі політтехнології. Видно, ця виборча “шкіра” вартує цієї вичинки, якщо за неї нині, задовго до офіційного старту виборів, розпочалися такі торги…