Відомий український гуморист, гуцул за пропискою, проживанням і душею, заслужений артист України Микола Савчук веселив хмельничан, які зібрались у затишній залі монотеатру “Кут” минулого четверга. Камерна атмосфера “Кута” не передбачає людей випадкових на будь-якому із заходів, що тут відбуваються.
Відомий український гуморист, гуцул за пропискою, проживанням і душею, заслужений артист України Микола Савчук веселив хмельничан, які зібрались у затишній залі монотеатру “Кут” минулого четверга. Камерна атмосфера “Кута” не передбачає людей випадкових на будь-якому із заходів, що тут відбуваються.
Було так і цього разу: послухати відбірний вітчизняний гумор прийшли його істинні поціновувачі, відтак тепло приймали знаменитого гостя. А знаменитий пан Микола більше за кордоном, ніж у рідній Україні, адже багато гастролює різними країнами світу, зокрема найбільше там, де найгустіше розселена українська діаспора, наприклад, часто буває зі своїми виступами у Канаді, Штатах, Європі… Розповів, що недавній його концерт у країні кленового листя проходив у будинку пристарілих, це, за його словами, найважча публіка після ув’язнених. Проте і старенькі щиро сміялися, додаючи собі тим самим більше днів життя, адже відомо, що сміх його продовжує. А хмельничани того вечора стовідсотково подовжили відміряні долею свої дні чи хоча б години, адже півторагодинний виступ коломийського гостя потішив вибраними перлинами гумору з самого життя.
Микола Савчук, умовно розділивши вечір на три частини: суто гуцульського гумору, авторських віршованих гуморесок та всілякого дріб’язку — анекдоти, цікаві вислови, бувальщини, сам і дотримувався цього поділу. У першій частині, коли сипав гуцульськими перлами, то навіть ознайомив глядачів із так званим словничком літературних і суто галицьких слів, щоб хмельничани могли орієнтуватись і швидко ловити смішне, що насправді здійснилося б і без експрес-курсу вивчення гуцульської мови. Про суд над карпатським українцем, котрий побив сусіда за зраду з дружиною, йшлося в одній з авторських Савчукових гуморесок. Автентичною місцевою мовою відтворена розповідь змусила хмельничан надривати животи. На слуханні справи все закінчилося добре, бо підсудний приніс і судді, і адвокату, і прокурору бринзи, вина, буженини… “Аби тільки ніхто не відав, — наголошував суддя, — адже ви знаєте, що трапилося з тим львівським Зваричем!..”.
Висміювати головні суспільні хиби і є основним завданням мистецтва гумору. Микола Савчук зосереджується на побутових, сімейних питаннях, взаєминах між чоловіками й жінками — на вічних темах, які завжди знайдуть відгук у серцях його глядачів. Висміював він у другій частині свого виступу і тотальне запозичення українцями традицій з Заходу, проте часто не чогось доброго і гарного, а навпаки — дурного і того, що вже там нікому не потрібне. У підтвердження цього — гумореска про те, як змагались у швидкісному поїданні черв’яків за гроші в одному з українських провінційних містечок. Один хотів прославитися, іншого жінка змусила ті черви їсти, бо він беззубий і нічого не заважатиме чолов’язі їх поглинати, а третій хотів просто заробити грошей, бо мав купу кредитів. Але не вийшло — гідності українці ще остаточно не втратили, не змогли проковтнути гладеньких черв’ячків.
У третій частині пан Микола веселив неавторськими короткими, подекуди класичними анекдотами. Деякі з них давно відомі публіці, проте не кожен може похизуватися вмінням їх розказати так, щоб качався весь зал. З побажаннями доброго здоров’я, щастя, щедрості (як два скупі куми у церкві змагалися, хто менше дасть пожертви. Один кинув копійку, а інший швидко зметикував: “Це за двох!”), пересипаними на цю ж тематику смішними історіями, закінчував того вечора іронічний монолог у “Куті” Микола Савчук. Директор монотеатру Володимир Смотритель висловив сподівання, що ця зустріч хмельничан і відомого гумориста — лише репетиція перед його великим концертом в одному з великих залів Хмельницького. А квіти, отримані Миколою Савчуком ще перед його виступом від народного депутата Юрія Ганущака, за сприяння котрого власне і відбулося це дійство, артист комедійного жанру розцінив як аванс. Проте він його сповна відпрацював, адже глядачі розходилися задоволеними і зі щирими посмішками.
Ірина ЛЬВОВ