Музикант із Великої Британії Том Морріс нещодавно відіграв акустичний концерт для хмельничан. У монотеатрі “Кут” яблуку ніде було впасти: слухачі стояли, тіснилися на лавах, доставлених стільцях, навіть на підлозі. Але це не завадило їм насолодитися справжньою британською музикою від справжнього британського артиста.
Музикант із Великої Британії Том Морріс нещодавно відіграв акустичний концерт для хмельничан. У монотеатрі “Кут” яблуку ніде було впасти: слухачі стояли, тіснилися на лавах, доставлених стільцях, навіть на підлозі. Але це не завадило їм насолодитися справжньою британською музикою від справжнього британського артиста.
У Західній Європі Тома Морріса знають як лідера пост-рок-гурту “Her Name Is Calla”. Команда зі своїми концертами частенько їздить Європою і ось дійшла черга до нас. Перед українцями вони виступили лише в Києві та Львові, а от Том із презентацією свого сольного проекту та дебютного альбому “We Were Animals” відвідає ще шість міст.
У Хмельницькому концерт 28-річного музиканта тривав майже півтори години. З перших гітарних нот публіка потрапила на гачок Тома: він підкорив простотою, щирістю, справжністю. Звучало багато романтичного смутку, непорожніх слів, соковитих ритмів, приємного голосу… Сам артист був дуже скромним: між піснями трохи розповідав про себе, жартував, а ще попивав чай з великої чашки.
Як виступається Тому перед українськими шанувальниками та меломанами ми поцікавилися в нього вже після концерту.
— Томе, ви в Україні вперше?
— За останні дев’ять місяців це вже третій раз. Мені симпатизує ваша країна, почуваюся тут комфортно. Львів — одне з найулюбленіших міст. Подобається львівська кава, тільки шкода, що вона подається такими маленькими порціями (сміється — авт.). Кілька днів тому вперше в житті скуштував українського борщу: не звично, але дуже смачно!
— Гурт не ревнує вас до ваших сольних амбіцій?
— Аж ніяк. Кожен із нас вкладає в “Her Name Is Calla” все найкраще. Більшість мого часу йде на роботу в команді, решта, який залишається, витрачаю на власні творчі поривання. На сьогодні ми з командою випустили два альбоми, намагаємося якомога більше їздити світом і доносити до людей свою музику. Після повернення з України нас чекають тури Францією та Португалією.
— Ви вийшли і приворожили хмельницьку публіку: вона пережила концерт на одному диханні!
— Мої сольники — це лише моя гітара та мій вокал. Я занурююся в свою музику, хочу мати в піснях побільше простору. І якщо глядачі в залі відчувають таке ж задоволення, як і я на сцені, тоді я безмежно щасливий.
— Ваша музика переповнена меланхолією і драматизмом. Вони лише в творчості чи і в житті?
— Всі мої композиції автобіографічні. Ті, які грав сьогодні, написані в останні десять років. За цей час багато сталося: як і з кожним, траплялися неприємні та сумні моменти. Вони налаштовували мене ось на такий музичний лад. Але зараз я почуваюся абсолютно щасливою людиною!
— Якщо ви щасливий, то — закоханий?
— Так! Це почуття мене надихає, але тепер писати про кохання значно важче. Присутність і підтримка гарної жінки — це один із компонентів щастя. Інший складник — творити і грати музику, а ще заробляти цим на життя.
— Те, що ви граєте і співаєте, ми знаємо, а які пісні у вашому плеєрі?
— Зокрема, Shearwater, а загалом подобається дуже багато різної музики.
— Серед своїх є улюблена?
— Вони всі списані з мого життя, тому з кожною маю зв’язок. Серед виконаних сьогодні, певно, найулюбленіша “Golden hawk to far away”.
— З нею пов’язана якась особлива історія?
— Це пісня про дівчину і відстань між нами. Познайомилися ми на фестивалі в Бельгії. Вона живе і працює фотографом у Києві. Але зараз ми разом, вона супроводжує мене в турі, зокрема і сьогодні.
— То ви закохані в українку?
— Так (сміється — авт.)!!!
— Музика — це публічна частина вашого життя, окрім неї, чим ще “хворіє” Том Морріс?
— Стати музикантом вирішив підлітком. Виступати почав з 14 років. Я був школярем і в час ланчу між уроками бігав грати в паб. Відтоді це моє головне і життєво важливе захоплення. Хоча, як і всі, займаюся багатьма різними речами. Наприклад, працюю механіком у кіно. Люблю малювати: деякі мої роботи прикрасили обкладинку мого дебютного диска! Ще я пишу книгу: головна героїня — дівчина, яка все своє свідоме життя чекає виходу батька з коми.
— А як відпочиваєте?
— О, це дуже складно. Зазвичай, це лежання на дивані і думки ні про що (сміється — авт.).
Ольга Цимбалюк