Публікація у “Проскурові” від 17 березня ц.р. оглядової статті-рецензії “Два Шевченківських вечора у філармонії…” викликала жваву реакцію багатьох наших читачів. Варто визнати, що більшість з тих, хто нам телефонує, засуджують автора публікації за те, що він взявся критикувати наш ансамбль “Козаки Поділля” і його постановку “Пророк”. Щоправда, є й такі, що поділяють його висновки.
Найгарячіший відгук на цю публікацію надійшов від отамана козацького куреня Івана Нечая Українського козацтва Сергія Скоробагатого, який відкинув буквально всі критичні зауваження на адресу “Пророка”. Що ж, “Козаки Поділля” у випадку з цим прихильником їхньої творчості, безумовно, підтверджують свою беззаперечну харизму у середовищі своїх патріотично налаштованих шанувальників і це не може не тішити. Проте, на жаль, серйозно сприймати подібний відгук шанованого пана Сергія, якого наша газета насправді цінує за великий ентузіазм у розбудові козацького руху в нашім місті і краї, ми не можемо, адже у даному випадку наш автор С.Межерич не “турецький султан”, а, як ми розуміємо, його козацький курінь не Запорізька Січ. У даному випадку цікавою була б думка мистецтвознавців, шевченко-знавців, а не лише емоції людини по-справжньому і щиро закоханої в “Козаків Поділля”, до шанувальників яких належить і колектив “Проскурова”.
Б.Демків