Я дуже люблю маленьких дітей. Оскільки я третя дитина в родині, мої брати, які займалися моїм вихованням у той час, коли батьки були на роботі, згадують, що отримували справжню насолоду від спілкування зі мною. Часто я заганяла їх у глухий кут, запитуючи таке, на що вони не могли дати відповіді. І досі в нашій родині зберігаються аудіокасети, де записані окремі наші розмови. Прослуховування цих записів створює надзвичайно зворушливу атмосферу родинного відпочинку.
Сьогодні, розмовляючи з маленькими дітьми, я відчуваю справжню насолоду від спілкування. Саме ці милі, приємні та солодкі хвилини спілкування наштовхнули мене обрати темою моєї наукової роботи дитяче мовлення.
Оскільки дитина конструює мовну систему, виходячи з необхідності висловити певні лексичні значення, доступні її віку та актуальні для тих ситуацій і видів діяльності, в які вона спільно з дорослими залучена, мовні системи дітей, що опановують одну і ту ж мову, виявляються певною мірою близькими одна одній. У цілому можна казати про певний “дитячий” варіант кожної мови.
На думку багатьох учених, найбільш загадковим є творчий бік дитячого мовлення. Наявність у мовленні дітей великої кількості інновацій, тобто самостійно створених ними мовних одиниць.
Багато маленьких дітей неправильно вимовляють звуки, склади і слова. Слова, які вимовляє дитина, звучать милими та найбільш знайомими нам звуками.
Дитина експериментує зі звуковою оболонкою слова, щоб бути почутою дорослими. У словотворчих експериментах дитина “виокремлює” своє унікальне мовлення з мовленнєвого потоку дорослих й одночасно спонукає до спілкування.
Активність дітей у спілкуванні з батьками спрямована на підтримку контакту: діти ставлять запитання, намагаються розширити тематику розмови. Як відомо, дитяча мова часто спонукає малюків до скорочення та спрощення слів, складання нових слів тощо. Інколи складності у вимові окремих звуків змушують дитину придумувати зовсім нове слово. Проте з часом словотворчість згасає і в п’ять-шість років вже не спостерігається.
Прислухайтеся до своїх маленьких дітей, спілкуйтеся з ними — ці моменти запам’ятаються на все життя.
Впевнена, що, коли я виросту і в мене з’являться власні діти, я згадаю свою наукову роботу і буду навчати сина чи дочку англійської, враховуючи дитячу артикуляцію, любов до гри, спонукаючи дітей до творчості, адже спілкування з малюком завжди приносить справжню насолоду.
Анастасія Валькова, вихованка Палацу творчості дітей та юнацтва