Як свідчать історичні джерела, паспортна система виникла ще в XV столітті. Тоді вона відмежовувала осіб, які займалися комерційною та господарською діяльністю, від бідних верств населення, котрі постійно змінювали своє місце проживання, а також забезпечувала ремісникам і торговцям свободу пересування в середині держави та за її межами.
З 1650 року повсюдно дiяло правило, за яким особи, котрі виїжджали за кордон, повиннi були мати спецiальний документ. Так утворилися проїзнi грамоти в iншi держави — попередники сучасних закордонних паспортiв. З 1763 року паспорт одержав фiскальне значення, як засiб збору паспортних податкiв. Документ видавався термiном на один рiк і за нього потрiбно було заплатити 1 руб. 45 коп. У тi часи це приносило державі хороший прибуток. Паспортна система почала вдосконалюватися з кінця XVIII ст. А на початку XIX ст. набула значного розвитку. Існування паспортної системи було зафіксовано в Римській імперії, Англії, Франції.
У Росії паспортна система виникла при царюванні Петра І і мала за мету попереджувати випадки ухилень від рекрутської повинності та різних податків. Система проіснувала певний період, але після революційних жовт-невих подій 1917 року була відмінена. Царський паспорт було ліквідовано та замінено трудовою книжкою для запровадження конституційного принципу всезагального обов’язку працювати. Згодом, 20 червня 1923 року, був прийнятий декрет про заміну трудових книжок на посвідчення особи, що видавалося громадянам, яким виповнилося 16 років, терміном на три роки. За бажанням власника вклеювалася його фотографія. Пізніше (постанова ЦВК від 18.07.1927 р.) дозволялося засвідчувати свою особу метрикою, довідкою сільської ради чи домоуправління, службовим посвідченням, військовим, студентським, профспілковим квитками, дипломом тощо. Та швидке збільшення кількості міського населення, будівництво нових міст і селищ вимагало єдиного порядку документування і суворого обліку громадян. Тому вже 27 грудня 1932 року було видано постанову ЦВК і РНК СРСР, що стала основоположним актом про створення в державі єдиної паспортної системи з обов’язковою пропискою. Пізніше в паспортну систему були внесені деякі доповнення: відмітки про одруження чи розлучення, вклеювання на першу сторінку фотографії тощо.
Зі здобуттям Україною незалежності певний час діяла паспортна система Радянського Союзу, тому виникла нагальна потреба у створенні та розвитку інституту громадянства паспортної служби України. Для здійснення цього заходу держава видала низку документів. Відповідно до них підтвердженням громадянства України та посвідченням особи власника є паспорт громадянина України та свідоцтво про народження, а документами, що посвідчують особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка, члена екіпажу, проїзний документ дитини, посвідчення особи на повернення в Україну. Але основним документом, який засвідчує особистість, є паспорт громадянина України.
Вл. інф.