Мода на “день бабака” прийшла до нас з Америки, тож не дивно, що вчора цю традицію відзначили у Харкові, розбудивши свого бабака, який дає прогнози на погоду. У Львові свого бабака будитимуть на Стрітення, 15 лютого, бо вважають, що для цієї кліматичної зони якраз цей період більш точніший…
Одним словом, мода на все іноземне і в таких оригінальних погодних прогнозах до нас докотилася, хоча, до речі, український народний погодний прогностик має в своєму активі десятки подібних і більш переконливих прикмет. Тобто з цим у нас усе гаразд, а от на запитання: який би то “бабак” взявся спрогнозувати політичну погоду на цей рік в Україні? — відповідь знайти, погодьмося, дуже непросто. Бо, скажімо, на Банковій та Грушевського владні “бабаки” стверджують, що цей рік стане для нас роком впровадження реформ, які в кінцевому рахунку покращать наше життя, а інші, з числа опозиційних, навпаки, переконують, що у нашій країні наростає соціально-політичний вибух. У цій ситуації, не претендуючи на роль подібного аналітика, я все ж хочу завважити, що мені таки імпонує те, як у Харкові і Львові переінакшили американський “день бабака”, бо, що там не кажіть, таки суспільно-політичні особливості в цих регіонах нашої країни насправді різні. І не лише в них! — скажете і будете мати рацію, бо Україна справді різна, проте її нині, як ніколи, об’єднує соціально-економічна проблематика, яку, вочевидь, слід вирішувати. От і виходить, — скаже дехто, — що саме команді Віктора Януковича і належить зробити те, на що ніяк не наважилися “помаранчеві” Віктора Ющенка. Що ж, певна логіка у постановці подібного питання є, якби не маленьке “але”: а чи здатна нова влада до здійснення послідовного реформаторського курсу? Поки що якраз такої послідовності у здійсненні реформ у неї не видно, бо нове керівництво країни зосередило свою основну увагу тільки на закріпленні своїх владних позицій. А як інакше? — запитає вже мій опонент і також матиме рацію. Та якби у цій новій владній вертикалі зверху донизу суспільство побачило армію отих реформаторів, які здатні професійно і принципово діяти на благо своєї країни, своїх регіонів, можна було б погодитись і з цим сценарієм. Може, ви їх бачите, шановні, я ні. А те, що силовим методом нині у парламенті протиснуто зміни до Конституції, що продовжено повноваження цієї найбільш одіозної й скандальної Верховної Ради, що на днях суд уже закрив справу про замовне вбивство Георгія Гонгадзе, що в країні тривають політичні переслідування, що відбуваються інші подібні факти згортання навіть тих хитких демократичних засад у нашому житті, які утвердилися за роки незалежності, лише змушує до більш сумних прогнозів найближчої перспективи суспільно-політичної ситуації в країні. І дуже буде шкода, якщо цього не зрозуміють ті, хто одержав нині у свої руки владу. Хоча прикладів нерозуміння власть імущими того, для чого їм дається влада і в Україні, і в усьому світі, більш ніж достатньо. Як і прикладів того, як народ, суспільство може відреагувати на неправедні дії своїх владців…